Його життя обірвала снайперська куля
Із березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час. Але він проявив свій незламний дух… Ще зовсім недавно ми не знали багато слів, пов’язаних із війною. Ще зовсім недавно ми не особливо звертали увагу на «Слава Україні! — Героям слава!». Сьогодні вони перестали бути тільки вітанням, а набули нового, реального і святого змісту. Сьогодні — це віддання великої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини, заради своїх побратимів та рідних, заради нас усіх…
Після двох років затишшя страшна звістка знову надійшла на Львівщину. На передодні величного свята Св. верх. апп. Петра і Павла у зоні проведення ООС загинув житель Жовківщини, 29-річний мешканець Волиці Володимир Богданович Салітра. Він був контрактником, виконував свій громадянський і військовий обов’язок на сході України.
Писати про тих, хто загинув, дуже важко. Але робота журналіста вимагає цього. Про воїнів-героїв доводиться писати не вперше. І не вперше ти переживаєш цю трагедію разом з рідними, друзями, побратимами.
…11 липня у районі населеного пункту Тарамчук старший солдат Володимир Салітра, будучи заступником командира бойової машини, здійснював бойове чергування на спостережному посту. Внаслідок поганих погодних умов, було визначено посилити пильність, через імовірну диверсійну діяльність ворога. Володимир, як досвідчений військовослужбовець, першим помітив рух ворога в напрямку своїх позицій, отримав дозвіл на відкриття вогню. Саме в цей момент, ворожий снайпер здійснив постріл зі гвинтівки в бійницю, де перебував Володимир. Поранення виявилось несумісним із життям.
Він обіцяв, що повернеться живим, бо не міг не піти. Заради молодшого брата підписав контракт. За два тижні святкував би свій 30 рік народження. Володимир Салітра народився 24 липня 1989 року в мальовничому селі Волиця. Рано залишився сиротою. Після смерті матері, для молодшого брати став опікуном. У листопаді 2016-го — став до лав Королівської бригади і був гідним воїном, який успішно виконував усі бойові завдання.
“Був безстрашним, фахівцем своє справи, людиною на всі руки”, — таким Володимира пам’ятають його побратими.
“Важко говорити. Пишаюся, що знала Володю дуже добре. Він був мужнім воїном. Усе старався дбати про інших. «Я хочу якнайкращого для свого брата і сестри», — часто говорив. Прийняв мужнє рішення: пішов захищати від російського окупанта рідну землю. Він, 29-річний, сміливо глянув у вічі жорстокому ворогові… Його військовий подвиг змушує і нас,
живих, змінитися, розбудовувати нашу Україну, щоб вона була гідною життів, відданих за неї”, — із сумом роздумує секретар ради Ганна Мазан.
Попрощатися з новітнім воїном-Героєм прийшло усе село, побратими, депутати, влада району та села, голови навколишніх населених пунктів. У місцевому храмі Великомученика Дмитрія, священнослужителі відслужили чин Поминальної молитви. «Він служив з одною метою, щоб над нами завжди було мирне небо, — сказав у проповіді о. Андрій. — Подвиг солдата-захисника є прикладом жертовної любові, про яку Христос говорить в Євангелії».
Після всезагальної панахиди велелюдна жалобна хода вирушила під звуки церковних дзвонів на кладовище. Його могила тепер увінчуватиме Алею почесних поховань.
Знову усіх нас спіткало велике горе. Загальноукраїнська біда прийшла в наш район. Ми провели в останню путь справжнього чоловіка, захисника Вітчизни, який загинув смертю хоробрих, відстоюючи цілісність і незалежність рідної України.
За п’ять років нав’язана нам війна забрала тисячі життів українців. Тих, які за першим покликом стали на захист своєї Вітчизни. Пишаємося, що серед них був і наш земляк. Пишаємося і, водночас, сумуємо. Герої не вмирають. Вічна пам’ять тобі, Володимире!
Зоряна ГУМНИЦЬКА
