27 січня минуло 175 років від дня народження Павла Чубинського — автора державного гімну України. Та мало хто знає про інші його заслуги.
Народився П. Чубинський 27 січня 1839 року на хуторі, що нині входить у межі міста Борисполя поблизу Києва, в сім’ї дворянина. Закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Він все життя збирав та записував українські народні звичаї й обряди, які потім заледве умістилися у сімох томах.
Павло Чубинський працював у надзвичайно складних умовах переслідування царським урядом української культури і за своє недовге життя встиг зробити стільки, що, за висловом його друга і співробітника Федора Вовка, його заслуг вистачило б і на декількох професіональних учених. Один лише вірш «Ще не вмерла Україна», написаний 1862 року, зробив його ім’я безсмертним навіки. Окрилені оптимізмом і натхненням, більше мільйона українців, які відстоюють своє майбутнє на Євромайдані, спільно і захопливо виконали гімн України у новорічну ніч. Слова «ще нам, браття українці, усміхнеться доля…» додають впевненості, вселяють віру.
Авторство тексту «Ще не вмерла Україна» якийсь час приписували Тарасові Шевченку, бо вперше він був надрукований 1863 року у львівському журналі «Мета» поряд із Шевченковими віршами. Отож був сприйнятий як ще один його вірш.
П. Чубинський мав велику прихильність до Шевченка та його поезій. Йому одному з великої студентської громади Петербурга було доручено виголосити слово над могилою Кобзаря на похороні на Смоленському кладовищі.
Вже у наш час академік Олександр Білецький писав, що видання етнографічних та фольклорних праць П. Чубинського було надзвичайним фактором у галузі збирання пам’яток. Чубинський записав майже чотири тисячі обрядових пісень, триста казок, у шістдесяти місцевостях зафіксував і опрацював говірки, звичаї, прикмети. Особливу увагу вченого привертали головні події людського життя — народження, одруження, проводи в рекрути, смерть людини. На багатьох яскравих прикладах він показав велику значущість обрядових дійств.
У 1874 році П. Чубинський вперше провів у Києві великий перепис населення за власною методикою, без участі поліції. Під час нього, власне, багато громадян сказали, що вважають рідною українську мову.
Павло Чубинський чотири роки був паралізований і помер, не доживши до свого 45-річчя один день, тобто 26 січня 1884 р. Як бачимо, його доля трохи схожа із долею Кобзаря. Напевно, не випадково. Бо якщо Шевченко — це вершина в українській поезії, то Чубинський — в українській етнографії та фольклористиці.
Підготувала Уляна ГОЛОВЕНЬКО.
