Ветеринарна справа на сьогоднішні день є досить актуальною фаховою діяльністю. У зв’язку з виявленням нових захворювань тварин та складністю фахової організації вона виділяється своєю значущістю та вагомістю.
З цього приводу ми провели невеличку ознайомчу бесіду із спеціалістом ветеринарної справи, завідувачем Туринківської ветлікарні Богданом Степановичем Бехом.
— Скажіть, де і скільки років ви працюєте ветлікарем?
— Проживаю я в с. Деревні, але на роботу дістаюсь в сусіднє село Туринку. Працюю за фахом вже дуже довгий час. За свої 49 років більшу половину життя віддав ветеринарній справі. Ось уже пішов 30-й рік моєї професійної діяльності. До 2002 року працював звичайним фельдшером, того року отримав посаду завідувача Туринківської ветлікарні.
— Розкажіть, будьте ласкаві, про свою роботу, про особливості ветеринарної справи.
— Під моєю трудовою орудою є шість сіл Жовківського району: Купичволя, Боянець, Туринка, Деревня, Кулява та Любеля.Роботи завжди вистачає, адже на цілих шість сільських рад у нас є всього–на–всього 2 фельдшери та один завідувач. І так, до речі, в кожному районі. Робочий день починається о 8 годині ранку і закінчується о 17:00. Хоча графік роботи, начебто, нормований, проте нерідко доводиться ставати посеред ночі, всупереч власній волі, та виконувати свої професійні обов’язки. Адже наша справа завжди непередбачувана. Потрібно приймати пологи у корови — треба бігти (всміхається). Що ж, робота є роботою, і з кожним роком вона стає все складнішою. В наш час тварини дуже схильні до різних хвороб, вірусів, у зв’язку з цим розповсюджуються епідемії. Щоб уникнути небажаних наслідків, потрібно регулярно проводити вакцинацію як свійських тварин, так і домашніх улюбленців. Для прикладу, у свиней зараз поширений Африканський грип, який є дуже небезпечним для їхнього життя. Птиця також потребує пильного догляду, вона чи не найбільш слабка перед цілою низкою захворювань. Окрім вакцинації, проводимо різноманітні планові перевірки та експертизи. Зокрема, беремо кров великої рогатої худоби для аналізу на лейкемію чи туберкульоз. Це найпоширеніші захворювання худоби. Кожного місяця звітуємо про виконану роботу на зборах ветлікарів.
— Чи були у Вас якісь курйозні ситуації?
— Ой, ви знаєте, як таких аж дуже пам’ятних випадків не знаю, проте ставалося різне.Пригадую, нещодавно була у мене така, так би мовити, нестандартна ситуація. Я приймав пологи у корови, лежачи під нею близько 5 годин, бо ніяк не могла розродитись. Але, на щастя, телятко врятувати вдалось.
— Чому Ви обрали саме цю професію, чим подобається Вам ветеринарія?
— Мені дуже подобається моя робота, я ще змалечку захоплювався тваринами і сказав собі, як виросту, то стану на їхній захист. Буду їх лікувати. Професія ця неважка, але потребує своєрідного фахового підходу, терпіння і любові, найперше, до самих тварин. Скаржитись на свою роботу немає причин, адже я її люблю. Особливість і складність ще й у тому, що тварини, на відміну від людей, не можуть сказати, де їм болить. І це, мабуть, найважчий аспект: встановити діагноз. Тільки людина–фахівець може зробити це безпомилково.
— Бажаю успіхів у Вашій нелегкій праці. Дякую за розмову.
Спілкувався
Микола ВАСЕЧКО.
