Жовківщина багата пам’ятками історії, архітектури та культури. За їх кількістю вона займає друге місце в області після Львова. Усі архітектурні пам’ятки мають загально–європейське значення, що робить їх об’єктами не тільки вітчизняного, а й міжнародного туризму.
Дерев’яні храми нашого району – прекрасні пам’ятки, в яких, напевно, найбільше виражені національні риси архітектури. Дві сакральні пам’ятки – церква Святої Трійці у Жовкві та церква Святого Духа у Потеличі — внесені у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Серед архітектурних перлин Жовківщини привертає увагу дерев’яна церква Святої Параскеви у селі Крехові. На вигляд храм дуже схожий на Святотроїцький у Жовкві.
Церква Св. Параскеви розташована серед сільських забудов у північно–західній частині села, на рівній ділянці, оточеній могутніми деревами. Тризубна триверха будівля розмірами 20,8 х 12,9 м. Конструкція класична — вужчий бабинець, далі на схід ширша нава і знову вужчий вівтар гранчастої форми. Бічні двері розташовані у південній стіні нави. Завершують церкву на світлових восьмериках шоломові бані (над навою більша), увінчані світловими ліхтарями з маківками.
— Достеменно не відомо, коли саме було зведено храм, навіть існують різні версії щодо його побудови —, розповів його настоятель о. Іван Клеба. — Але у церкві зберігся напис про те, що у 1724 році тут працював майстер Іван Хом’юк. Тож саме цей рік прийнято вважати за дату побудови. Хоча існує припущення, що храм вже стояв тут до цього, а І. Хом’юк лише проводив ремонт. Можливо, що церква і була привезена на це місце. Вона становить історично–архітектурну цінність для нашого району.
Поруч із церквою стоїть масивна триярусна оборонного типу дзвіниця (1638 р.) Колись єдиний вхід на обнесене муром (який зберігся донині) церковне подвір’я прох–див через нижній ярус дзвіниці. Нині парафіяни використовують інший вхід. Дзвіниця має характер замкової башти. Вступивши на церковне подвір’я, відчуваєш віяння історії, дух старовини. Яке ж це століттями намолене місце у славу Божу!
У крехівській церкві Святої Параскеви – дуже цінний іконостас. Реставратор Музею історії релігії Петро Скоп написав про нього так: «Іконостас виготовлений був за часів Рутковича і його сницарями, і майже все малярство належить йому, окрім 9 апостолів ХVI ст., які він вставив, очевидно із старішого іконостасу. Пензлю Рутковича в цьому (апостольському) ряді належать лише постаті Петра, Павла та Якова. Пізніше в іконостас втрутився Петранович (можливо, учень Рутковича), і він над царськими дверима (які при Рутковичу були зроблені та надзвичайно подібні з дверима жовківського іконостасу, добавляє півкруглу арку з композиціями Благовіщення та Спаса, а центральні ікони іконостаса роботи Рутковича Моління, Богородиця Знамення, Розпяття з предстоячими підіймає, таким чином збільшуючи висоту та створюючи диспропорцію іконостаса. «Різьба виконана В. Петрановичем у співробітництві з О. Кулявським і належить до надзвичайних творів барочного стилю ХVІІІ ст. До речі, у кінці 19 століття англійці хотіли купити цей іконостас за величезні гроші, але селяни не погодилися.
У 1971-1972 рр. церкву Св. Параскеви відреставрували за проектом архітектора Івана Могитича. Крізь століття і нині у храмі заносять молитви до Господа, благають за мир і спокій у сім’ях та державі.
Уляна ГОЛОВЕНЬКО.
