Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок в нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражають сторінки, де вічним шрифтом вкарбовано слова: голод, голодомор.
28 листопада, у день пам'яті жертв голодомору, громада села Лаврикова зібралась біля Хреста Свободи в центрі села, щоб вшанувати пам'ять тих, які померли від голоду у 32-33 роках. Отець Іван Збишко відправив панахиду за невинно убієнними і розказав багато страшних та цікавих історій про голод та тих, які його штучно створювали. Рівно о 16:00 задзвонили церковні дзвони, та заплакало небо. Діти та дорослі поставили запалені свічки біля Хреста. Сільський голова М. І. Жук також розказав декілька історій про голод, подякував громаді і побажав, щоб на нашій землі ніколи не було голоду. Виступила також вчитель історії Г. М. Баланчук, яка історичними фактами розповіла про голод та кількість померлих від нього. Церковний хор заспівав: "Боже, послухай благання", "О, Мати Божа, о райський цвіте". Люди і діти підходили і приносили запалені свічки аж до вечора.
М.В. Думич, художній керівник НД с. Лаврикова.
