Весна… Прокидається від сну природа, дзвенить у блакиті пташиний спів, повіває теплий весняний вітер, все довкола радіє. Та цю весняну ідилію обривають вісті з екранів телевізора — на сході країни — війна — страшне лихо і суворе випробування.
Наприкінці травня відбулась друга хвиля мобілізації. Молодим хлопцям прийшли повістки і їм довелось стати солдатами та зі зброєю у руках захищати свою Батьківщину. В їх числі був і Степан Домінік, уродженець с. Монастирка, з багатодітної сім’ї. Батько Степана — лісник, мати працює кухарем. У сім’ї є шестеро дітей. Степан має брата-близнюка Юрія. Батьки виховали дітей працьовитими і дружніми, а також прищепили почуття любові до рідної землі.
На початку травня Степан одружився і переїхав жити в с. Зубейки. Коли йому прийшла повістка, він не задумуючись пішов захищати нашу Вітчизну. Разом з братом Юрієм проходили підготовку на Яворівському полігоні, а далі з побратимами поїхав на Схід України. Двох братів-близнюків розділили і хлопці опинилися в різних бригадах. Степан поїхав на Схід швидше. Він воював у 24-й механізованій бригаді (2 батальйон). Їхня бригада постраждала 11 липня під Зеленопіллям під час обстрілу з системи "Град". Загинуло близько 23 особ і було багато поранено.
Бог оберіг Степана — він залишився живим. Можливо допомогла надзвичайно сильна молитва молодої дружини Христини: це єдине, що єднало любляче серце через далеку відстань…
У ці серпневі дні ми з новою увагою дивилися телевізор і очікували, коли ж приїдуть наші — львівські.
І ось настав цей день — 13 серпня. Львів зустрів рідних героїв із 24-ї бригади. Сотні львів’ян зустрічали захисників, серед яких, з гордістю можемо сказати, був наш — Степан Домінік.
Ми дуже раді за щасливе повернення кожного захисника України. Разом з тим гірко сумуємо за тими, хто загинув і поклав своє життя на вівтар свободи і незалежності.
Низький уклін всім полеглим і живим, хто кожну літеру у слові "мир" освячував і ранами, і втратами, й власними життями.
Вічна слава Героям!!!
Ольга МАТЕРНА,
бібліотекар с. Зубейок.
