21 листопада всі українці відзначили другу річницю Дня Гідності та Свободи, яку Указом президента засновано 13 листопада 2014 року на честь Помаранчевої революції (2004 рік) і Революції гідності (2013-2014 рр.).
21 листопада – це той день, коли українці зробили свідомий вибір, коли перебороли у собі страх. Завдяки цій мужності країна продовжує зазнавати фундаментальних змін. Увесь цей час продовжується процес невтомного творення нових інституцій, нових пластів в українському суспільстві, а гасла революцій «Нас багато, нас не подолати» та «Свободу не спинити!» стали одними із тих, які творять вільний дух в українців.
Цього осінього дня небайдужі жовківчани зібралися на площі Вічевій біля фігури Матері Божої, щоб теж віддати данину пам’яті тим, які віддали своє життя за гідність і свободу у своїй державі.
— Дві революції – це надзвичайно важкий іспит для України, коли ми продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи, — такими словами розпочала віче ведуча Оксана Войтович. — Свято Дня Гідності та Свободи виникло внаслідок того, коли 22 листопада 2004 року дав початок «помаранчевій» революції в Україні, загальнонаціональним протестам, мітингам, пікетам та іншим акціям громадянської непокори проти свавілля влади. А 21 листопада 2013 року в Україні почався Євромайдан. Це сталося після того, як уряд Миколи Азарова вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Цього ж дня декілька сотень активістів провели акції протесту на центральних площах низки українських міст. У Києві на Майдані Незалежності активісти встановили намети і перебували там цілодобово. Однак у ніч на 30 листопада 2013 року бійці «Беркуту» побили десятки активістів, переважно молодь, після чого на вулиці міст України вийшли сотні тисяч громадян. Акції протесту, що тривали з кінця листопада 2013-го до кінця лютого 2014 року, отримали назви Євромайдан, Майдан, а пізніше – Революція Гідності.
Священнослужителі храмів Пресвятого Ісусового Серця та Священномученика Йосафата о. Артемій, ЧСВВ та о. Михайло Ткачів, синкел Сокальсько-Жовківської єпархії, відслужили молитву за мир і спокій в Україні, в. о. керівника відділу культури та туризму Галина Фесюк прочитала свій авторський вірш, а учасники народної вокальної студій Вікторії Кирилюк Жовківського центру дитячої та юнацької творчості заспівали декілька патріотичних пісень.
Минуло майже два роки відтоді, як загинули вони – Герої, яких народила революція Майдану. На жаль, і з нашого району, з м. Дублян, теж загинув на Майдані Герой Небесної Сотні — Анатолій Жаловага. Усіх вшанували хвилиною мовчання.
Отож, Революція 2013-2014 років, це не було протистояння Заходу й Сходу, це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й загалом не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх, страх померти.
Бачу колір неба, чую голос серця,
Гідність – це потреба, як з душі прорветься.
Буду захищати я свою країну
Нас не подолати! Слава Україні!
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
P.S. Доречно зауважити, що на поминальне віче прийшло дуже мало жовківчан. Зрозуміло погода не була вельми сприятливою. Але молоді хлопці вийшли на захист інтересів усіх нас і в холод лютий, і в дощі. Вони не звертали уваги на погодні умови, вони відстоювали за усіх нас європейську позицію. У Жовкві проживає понад тринадцять тисяч населення, а прийшло близько 200 людей. З цього випливає, що ми говоримо одне, а на ділі виглядає зовсім інше. Ми знову стали дуже пасивними…
