У середу, 3 червня, у Львові відбудеться прощання з військовослужбовцями Ігорем Ільківим та Петром Николиним, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада просить львів’ян та гостей міста долучитися до церемоній та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону Петра Николина розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. О 12:45 прощання продовжиться у церкві Архистратига Михаїла у селі Завидовичі, де воїна поховають на місцевому кладовищі.
Чин похорону Ігоря Ільківа запланований на 12:00 у церкві святих Володимира і Ольги у Винниках (вулиця Жупан, 4А). Поховання відбудеться на новому кладовищі у Винниках.
Петро Николин
Петро Николин (03.07.1980 — 03.05.2024) — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №73 міста Львова, згодом здобув фах інженера-механіка у Відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету „Львівська політехніка“» та в Національному університеті «Львівська політехніка».
Працював механіком у Комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування». За словами рідних, Петро був життєрадісним, добрим, щирим і працьовитим, вирізнявся оптимізмом, комунікабельністю, мужністю та впевненістю, любив тварин і захоплювався садівництвом.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Боровся за територіальну цілісність та суверенітет держави на Донецькому напрямку у складі 210-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення» та медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися батьки, брат та родина.
Ігор Ільків
Ігор Ільків (25.08.1975 — 01.06.2026) — уродженець села Зелений Гай Львівської області. Навчався у ліцеї №2 Львівської міської ради, а також у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Після завершення навчання проходив службу у Державній прикордонній службі України, а згодом понад 26 років працював у Службі безпеки України. У 2015 році виконував службові завдання в районі проведення Антитерористичної операції на сході України. З початком повномасштабного вторгнення продовжив виконувати завдання із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України. Нагороджений численними відзнаками.
Рідні згадують Ігоря як добру, спокійну, врівноважену та відповідальну людину, яка вирізнялася турботливістю та неконфліктністю. Він був реалістом, на якого завжди можна було покластися, понад усе цінував сім’ю, дуже любив дітей і був відданим сім’янином. Захоплювався риболовлею, збиранням грибів, відпочинком на природі, горами й подорожами, полюбляв готувати страви на мангалі. Був кандидатом у майстри спорту з плавання.
В Ігоря Ільківа залишилися дружина, донька, син, мати, сестра з сім’єю та родина.
