Славні сторінки української історичної бувальщини ніколи не відійдуть у забуття. Вони живуть у серцях та діяннях нації, в державній та культурній самобутності народу. Сьогодні подув на Жовківщину вітер військово–патріотичної юнацької доблесті, вітер пам’ятних історичних реалій українського стрілецтва. В с. Завадові, Зашківської сільської ради розташувався спеціалізований військово–спортивний табір організації Галицьких пластунів.
«Пласт» — скаутська організація, мета якої — сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, свідомих, відповідальних та повноцінних громадян місцевої, національної та світової спільнот і провідників українського суспільства. Дата заснування «Пласту» — осінь 1911 р. Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912 р. Попри те, що насправді пластові гуртки були створені незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком, згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 р., який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію.
Для України, зокрема Галичини, «Пласт» був втіленням патріотичного обов’язку, військової боротьби національного героїзму. Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Військові формування «Пласту» стали стрижнем УГА, поповнили ряди українських січових стрільців. Пластунські організації стали великою опорою для ОУН та УПА.
В умовах сучасної воєнно–політичної ситуації в Україні військова муштра та патріотичне виховання нашої молоді є найбільш актуальними. Дуже приємно і тепло на душі стає, коли знаєш, що славні «стрілецькі» традиції української військової справи активно розвиваються у наш час. Ось уже впродовж століття своїм патріотичним та спортивним вихованням, відіграє важливу роль у житті українського народу Галицький пластунський рух.
Із почесною місією, розповісти про життя і порядки пластунів, працівники редакції газети «Відродження» відвідали пластунський табір, який розмістився на горі Берекавиця біля Зашкова. За сімнадцять років своїх зборів на Жовківщині пластуни вперше. Здалеку добре видно, як на пагорбі майорять два стяги — синьо–жовтий та червоно–чорний. Тут розташувався військовий табір пластунів. Від території військового пункту чути поодинокі вигуки: «Стій!«, «Струнко!», «Шикуйсь!», «Бігом марш!» — так муштрують юних стрільців «Пласту». Зайшовши у табір, ми побачили добре укріплену рівнину, з двома пропускними пунктами, окопами та позиційними вогневими рубежами. Військовий легіон пластунів налічує 35 стрільців, а також 6 старшин, 13 підстаршин та 9 людей з проводу. Як і кожна військова організація, так і пластуни мають свою чітку службову організацію, навчально–методичну та виховну базу.
Такий спеціалізований військово–спортивний табір, єдиний у своєму роді. Пластуни є утворенням українських січових стрільців. Як певний військовий підрозділ, «Пласт» має свою чітку ієрархію та рівні. Пластуни поділяються на звичайних рядових стрільців, підстаршин (старші стрільці) та старшин (командири). Існують старші звання осавул, обозний, хорунжий, писар, суддя, поручник, сотник. Військові угруповання поділяються на рої, чоти та сотні. Стрільцями «пласту» можуть стати усі охочі добровольці, які складуть спеціальний військовий тест. Перед кожним збором у такий пластунський табір складається конкретний методичний план, який передбачає вогневу, ідеологічну, медичну і тактичну підготовку молодих пластунів.
Детальніше про порядки стрільців та пластунську військово–виховну діяльність розповів нам командир табору сотник Олег Кемінь (позивний «Полин»»): «В умовах сучасної воєнної ситуації наше пластунське виховання стає ще більш актуальним. На основі теперішніх подій в Україні ми створили своєрідний навчально–методичний план. Наш табір носить дуже простий девіз: «Пізнай самого себе!». Тобто ми, пластуни, намагаємось відшукати в собі самому силу, поштовх до нових відкриттів та саморозвитку. Наш військовий табір намагається створити для юнаків такі умови, в яких вони почнуть розуміти, що таке справжнє виживання, намагаємось дати хлопцям зрозуміти на що вони здатні. В такий спосіб, ми виховуємо насамперед свідомого загартованого українця як морально, так і фізично. Виховуємо майбутніх офіцерів та командирів, даючи їм базу і шлях для подальшого самовдосконалення. Кожного року ми збираємось, вшановуючи пам’ять якоїсь конкретної історичної бувальщини. Цього року наш табір присвячений українським січовим стрільцям, їх історичному й військовому подвигу перед Україною та її народом. Відштовхуючись від цього, в своїй методичній, патріотичній та військовій підготовці намагаємось відтворити дух тієї історичної доби. Наша мета: кожен юнак повинен зрозуміти, що "Пласт" — це лише фундаментальна основа до великого майбутнього, попередня підготовка, своєрідна установка до нових вершин».
Військово–спортивний табір пластунів за своєю структурою та порядками є непростою організацією. Відповідно до навчального плану стрільці мають чіткий службовий графік та мінімум вільного часу. Підйом о 7:00. Свій день пластуни розпочинають з молитви, просять Бога сил і наснаги для нового яскравого дня. Продовжують стрільці свій ранок «руханкою» — зарядка стимулює молодь до чергових звершень. Після сніданку бійці вітають офіційний початок дня, піднімаючи в небо свої прапори. Далі для пластунів розпочинаються військові заняття. Вогнева підготовка та спортивні вправи вимагають особливої уваги та сил. Важливими є заняття з бойової тактики, його проводять на спеціальному мінімізованому майданчику, де візуально зображають бойову ситуацію. Навчають стрільців тактичних маневрів, влаштування засідки, виходу з оточення, побудови захисних рубежів та наступальних операцій. О 15:00 — обід. У таборі є польова кухня, де харчуються юнаки. Всі роботи виконують спільними зусиллями, так заведено методикою, адже сила пластунів у єдності. Не обмежують свій військовий режим пластуни і ідеологічним вихованням. Патріотичні навчання проводяться після обіду. Юнаки вивчають історії визвольних рухів на Україні, патріотичні пісні, стрілецькі звичаї, підвищують свій духовний рівень. Надвечір пластуни мають планові фізичні вправи, після чого вечеряють. Наостанок відбувається закриття дня, стрільці опускають стяги. В таборі настає вечірня пора і традиційно пластуни запалюють вогнище, біля якого діляться враженнями та емоціями від прожитого дня. «Друже»— так цікаво звертаються стрільці один до одного, окрім цього кожен має своє псевдо. Таким чином, виявляють шану і свою братерську ознаку. Кожного вечора пластуни виставляють нічну варту, а для решти бійців настає «нічна тиша». Окрім своїх повсякденних планів, три рази на тиждень стрільці відвідують зашківське озеро в рамках військово–спортивної підготовки. Щонеділі легіон ходить до храму на спільну молитву. Таким чином проводять морально–духовну настанову та виховну роботу для юнаків.
У таборі діє сувора дисципліна. Військова муштра і патріотичне виховання загартовують тіло і дух юних стрільців. Щорічно в рамках такого збору новобранці проходять свого роду тест–контроль, у результаті виділяються кращі з кращих. На весь загін, таких стрільців є одиниці: 5-7 осіб. Своєрідною винагородою за проявлені успіхи та заслуги є бронзовий хрест, такий собі знак якості пластуна. Ці пластунські ордени виготовляють на Гуцульщині. Кращих обирають самі ж побратими за участі своїх командирів.
Як бачимо, українська історична військова справа живе і розвивається в сьогоденні. На прикладі пластунів можемо зробити висновок, що цвіт української нації випускає нові животворні пагінці. Добра слава героїв лине поміж молоді у її військових звитягах. У скрутний для України час, в момент війни, ми повинні пишатися, що є такі соколи, які не забувають про патріотизм та український військовий обов’язок. На українську військову ниву виходить нове покоління майбутніх молодих вояків, офіцерів, командирів. Угрупування «Пласту» робить важливий крок у переудову не лише української армії, а й перевиховання молодого покоління, його самопізнання і національного самоусвідомлення. Фундамент і база пластунів є важливим фактором для українського відродження та розвитку.
Євген Вегера,
Віталій Слука
