На виконання рішення 25-ї сесії VІ-го демократичного скликання починаємо цикл публікацій про пам’ятки архітектури району. Вступний матеріал, підготовлений заступником директора з науково-реставраційної роботи ДІАЗ у м. Жовкві, директора Жовківського Центру міського розвитку «Світло Культури» Михайла КУБАЯ допоможе пізнати усю глибину важливості нашої культурної спадщини, потребу її належної охорони та збереження для нащадків.
У законодавстві України, як і інших держав, охороні культурної спадщини надається особливої ваги. Згідно Конституції і законодавства охорона культурної спадщини є одним з головних завдань держави. Очевидно підстави для цього є достатньо серйозні, хоч більшість громадян і керівників не свідомі цього. Але ж, подумаймо, що багато дуже важливих для нас сьогодні речей, як наприклад, наш добробут, економіка, транспорт чи політика з її гострими емоціями через якийсь час втрачають свою гостроту і потребу, а через століття, через кілька поколінь зникають без сліду і видаються зовсім непотрібними. У віках залишаються лише ті досягнення, які ми тепер називаємо культурною спадщиною. Саме вона і є правдивим надбанням, фундаментом для розвитку кожного народу і кожної людини зокрема.
Варто відзначити, що поняття культури і цивілізації дуже різняться між собою. Цивілізація, чим більше переймаються люди, є якби зовнішніми надбаннями держави, пов’язаними з матеріальною сферою, стосунками і поведінкою людей. Відомо, що цивілізація в будь-якій державі може бути досить швидко досягнута − при сприятливих умовах на це потрібно 15-20 років, одне покоління. Так само швидко вона може бути і втрачена.
Культура ж є поняття набагато глибше і вище. Як матеріальні, так і нематеріальні культурні надбання, є поняттями в значній мірі духовними, накопичуються вони дуже повільно, значення і цінність їх для народу і кожної людини є незрівнянно вищими від швидкоминучих цивілізаційних надбань. Тому їх збереження і охорона є також дуже важливою справою. Наша сьогоднішня бездуховна цивілізація та прагнення людей будь-якою ціною забезпечити собі добробут і процвітання стали найбільшою загрозою для збереження культурних надбань.
Витримавши багато століть натиски природних стихій, безцінні пам’ятки культури сьогодні стають жертвами бездушної цивілізованої людини. Вона, не розуміючи того, сама рубає рятівний сук під собою, який її рятує.
Усвідомлення цього почало приходити до людства порівняно недавно, з бурхливим розвитком сучасної цивілізації. Починаючи з середини XIX століття, багатьма визначними людьми, провідними умами людства було вжито титанічних зусиль, щоб якось зупинити небезпечні процеси нищення культурних цінностей як у мирний час, так і під час військових конфліктів. На початку ХХ століття було сказано, що якби забрати від людства його матеріальні культурні надбання, в тому числі і храми, то воно дуже швидко, за чотири-п’ять поколінь (буквально одне століття) впало б у первинний дикий стан.
У цій серії публікацій ми поговоримо про багатство і цінність нашої матеріальної культурної спадщини, про конкретні пам’ятки, які знаходяться в загрозливому становищі і потребують особливих зусиль для її збереження.
Протягом минулого століття у пам’яткоохоронній сфері і законодавстві виробилися уже достатньо розвинуті поняття в галузі охорони культурної спадщини. В нашому законодавстві розрізняють два ключові поняття – об’єкт культурної спадщини і пам’ятка культурної спадщини.
Об’єкт культурної спадщини – це визначне місце, споруда, будівля, комплекс та їхні частини і пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Тобто об’єктом культурної спадщини фактично є будь-який історичний об’єкт, який є визначним і має певну культурну цінність, незалежно від стану збереженості його первинного вигляду і матеріалу.
Пам’яткою культурної спадщини є об’єкт культурної спадщини, який внесено до державного реєстру або міжнародних списків. В останніх змінах нашого пам’яткоохоронного законодавства передбачено також реєстрацію усіх об’єктів культурної спадщини, а не тільки пам’яток.
Пам’ятки культурної спадщини за своїм значенням поділяються на пам’ятки національного (світового) та місцевого (регіонального) значення. Сучасне міжнародне розуміння і міжнародні нормативні документи сьогодні розглядають будь-яку пам’ятку як загальнолюдську цінність, як надбання усього людства, а не тільки одного народу чи регіону.
Об’єкти культурної спадщини за своїми видами є досить різноманітними, серед них вирізняють: археологічні, історичні, монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садовопаркового мистецтва, ландшафтні, науки і техніки
Цінність більшості об’єктів культурної спадщини Жовківщини є багатогранна і часом виходить за рамки нашого сучасного розуміння. По-перше, пам’ятки, як твори мистецтва і людського генію, як правило, є красивими і дуже красивими спорудами. Часто вони зберігають свою високу ужиткову цінність і в поєднанні з притаманною їм красою є особливо привабливими і можуть ще довго служити людям та милувати око. Часто пам’ятки мають високу емоційну, сентиментальну цінність, як пов’язані з минулими подіями та дорогими багатьом людям особами. Крім того, привабливість групи об’єктів культурної спадщини є основою їх ще одної цінності, як економічного ресурсу для розвитку населених пунктів, розвитку різних галузей економіки, зокрема, туризму. Більшість пам’яток мають також високу історичну цінність, як свідки та історичні документи, пов’язані з визначними особами та подіями минулого. Пам’ятки мають часто і високу наукову цінність, зберігаючи у собі автентичні зразки давніх творчих і будівельних досягнень, забутих технологій і матеріалів. Особливо важливою є цінність пам’яток, як історичного документа, яка не може бути замінена нічим, втрата чи заміна його новим є безповоротною втратою для людства. Адже кожен камінь, кожен автентичний елемент пам’ятки несе в собі також нашаровану інформацію у вигляді енергетичних голограм про усі події, які відбувалися біля нього. Колись, при подальшому розвитку науки і техніки, люди зможуть вільно читати історію кожної пам’ятки і побачити усі історичні події, які на ній записалися. Тому ми повинні бути свідомими важливості культурних надбань для нашого розвитку, берегти їх і шанувати.
Михайло КУБАЙ, директор ЖЦРМ “Світло культури”.
