Сім’я ветеринарів з Пилів на Жовківщині допомагає птахам у біді

А на обійсті — зоопарк…

Кожна людина — по-своєму цікава особистість, зі своїми поглядами, поведінкою, заняттям. А коли йдеться про захоплення, втілене в життя, то про нього можуть розповідати годинами. Цікавою та змістовною була розмова з жителем села Пилів Ростиславом БРАНЦЕМ.

Ветеринару за професією та покликанням є чим похизуватися — у його володіннях є чимало звичайних та екзотичних для наших країв птахів.

А починалося усе з голубів… В 11-річному віці Ростислав купив у знайомого пару цих птахів спортивної породи. Разом із батьком змайстрували для них будиночок, де згодом з’явилося ціле сімейство. «Саме голуби — моя найбільша любов серед птахів», — каже хлопець. Те почуття передається у сім’ї роками, адже і дідусь, і батько Ростислава у свій час займалися розведенням цього виду пернатих. Сьогодні у його голуб’ятнику — якубіни, кар’єри, поштові. Всі вони вражають своєю красою та неповторністю.

— Раніше у мене було багато різних порід голубів, але важко займатися всіма одночасно, бо ж кожному виду потрібно приділити якомога більше
уваги, — розповідає птахівник.

Справжнім надбанням для Ростислава є фазани. Разом із молодняком їх налічується понад 100 штук. Вони також різних видів — діамантові, золоті, срібні, королівські, Еліота, мисливські. Розділені просторими клітками, вони захоплюють своєю привабливістю. Серед великої кількості птахів особливо виділяються павичі. Яскраво-блакитне пір’я тулуба та величний, надзвичайно гарний хвіст, одразу ж привертають увагу. Павичі є звичайні або індійські і білі. Ростислав тримає багато курей різних видів — понад 200 одиниць. Це кури таких порід, як карликові, світла та куріпчата брами, кокінхіни, палеві орпінгтони, пухові та звичайні.

Про Ростислава, як птахівника, знають  в усій окрузі. Мисливці, коли на полюванні поранили двох диких качок (порода кряква), одразу ж принесли їх чоловікові. А він їх вилікував і сьогодні вони — у затишних клітках, нагодовані та доглянуті.

Це ще не все господарство у Ростислава. Є звичайні та декоративні кролики, акваріум із рибками (неони, мечоносці, півники) та собаки — добермани, естонська гонча, ягдтер’єр, курцхар, західносибірська лайка.

Догляд за усім цим  сімейством потребує неабиякої клопіткої праці. Та Ростислава цим не налякати. Він щоразу із задоволенням порається на своїй господарці. В обідню пору, коли чоловік на роботі, допомагають батько та бабуся.

— У нас було багато птахів, яких я лікував, а потім відпускав — сови, ворони, лелеки, — розповідає Ростислав. — Першого лелеку ми з батьком виходили, коли я був у 7-8 класі. У нас було їхнє гніздо. Та, як знаємо, якщо у батьків немає змоги прогодувати своїх пташенят, то вони викидають їх із гнізда. Коли я його знайшов, то відразу ж взявся виходжувати. З татом ми ловили жаб, рибок, щоб прогодувати його. Цікаво, що потім він полетів у теплі краї разом із загальною групою.

Особливість допомагати тим, хто цього найбільше потребує, закладена, як бачимо, з дитинства. По-іншому і бути не могло. Адже Ростислава виховували у сім’ї священнослужителя. Батько, отець Михайло, на власному прикладі навчав дбати про тих, кому це найбільше потрібно. Мабуть, тому і Ростислав, і його молодший брат вибрали цю благородну професію, щоб рятувати тварин.

Із дружиною Марією, також ветеринаром, Ростислав познайомився під час навчання у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Ґжицького. Сьогодні виховують синочка Костянтина. Дружина радо підтримує чоловіка та розділяє його захоплення тваринами.

У Ростислава було багато тварин і птахів, але мрією залишається єнот. Чоловік дуже хоче завести цю тваринку. Також у планах — збільшення кількості одиниць і порід птахів.

Чоловік радо розповідає про своїх пернатих друзів, про те, які нові будиночки для них майструватиме. І все це зі щирістю і любов’ю. Погляди його цілковито підтримує батько, разом планують і оновити та розширити клітки. Адже, скажімо, для павича, коли той розпустить свого розкішного хвоста, нинішня площа дещо замала.

Цікаво, що у родині утримують і всяку свійську живність, притаманну сільським господарям: корів, свиней, гусей. Про позитивну ауру, що царює на обійсті, говорить велика кількість гніздувань ластівок, які будують свої хатинки як в стайні, так і безпосередньо на головному будинку, де проживають  господарі.

Ростислав Бранець належить до категорії тих людей, які із захопленням можуть довго розповідати про своїх улюбленців. Про кожного — з особливим піднесення та вогником в очах. Він із задоволенням поділиться знаннями та покаже все, що виростив, кожному охочому. Його обійстя — це цілий зоопарк, де є на що дивитися та чим милуватися. Не вірите? Завітайте якось, переконаєтесь.

Уляна КОПОТЬ,

Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ