До Вас звертаються за допомогою жителі с. Любелі, присілок Заполе. Ми, читаючи газету «Відродження», дізнаємось про реальні події, які відбуваються в м. Жовкві та в селах нашого району. За це Вам вдячні. Сподіваємось, що з Вашою допомогою ми спільно зрушимо це питання з місця.
Село Любеля відоме в усій околиці і далеко за межами. Багаті ліси, які рубають літом і зимою, вдень і вночі. І хто знає, де цей ліс везуть… Запаси корисних копалин, зокрема, кам’яного вугілля. Багато років вирішують питання будівництва шахти. На сьогодні відсутнє стаціонарне поштове відділення в селі. А особливо боляче дивитись на наші землі, які заростають бур’янами, чагарниками. Досі не розпайована земля і не роздано паї громаді. Як тут не згадати екс-президента В. Ющенка, який оголосив 2006 рік роком села. На його «порятунок» було виділено 10 млрд. гривень.
Здавна відомо: зникне село — зникне нація, її звичаї, традиції, пісні, мова. Адже з прадавніх часів село було колискою України. Любеля складається із 17 хуторів.
Наприклад, ми живемо на хуторі Заполе. В більшості дворів проживає 2-4 чол., це, як правило, люди похилого віку. У багатьох діти роз’їхались у пошуках кращого життя, залишивши самотніх батьків. Останнє весілля, яке відбулось на присілку — 2013 року. І тільки ця одна молода пара залишилась жити з батьками на хуторі. З цього часу народилось двоє дівчаток, а померло дев’ять осіб.
Кожне село — це жива клітинка міцного організму, що зветься державою. Але сьогодні мало хто дбає про його завтрашню долю. Селу потрібні охочі, завзяті, робочі молоді руки, щоб підняти стандарти сільського життя. Відчувається синдром байдужості до села. Так, саме байдужість заважає нам вчасно і адекватно реагувати на ті негативні і непоодинокі звернення громадян до керівництва району.
Дуже складна ситуація сьогодні з електропостачанням. Старі, трухляві опори встановлені ще у 1969 р. Електропроводи часто обриваються. Стовпи від вітру хитаються — і знову нові обриви. У деяких місцях з електроопор, які стоять біля житлових будинків, проводи звисають на сходи. Виникає небезпечна ситуація, загроза життю людей. Трансформатор в аварійному стані. Він встановлений ще під час електрифікації села. Районна електромережа не реагує на звернення. Цього року жителі нашого присілка М. Коцько, депутат сільської ради, М. Влох, завідувач ФАПу, І. Савка, пенсіонер, Л. Гупало, яка працює в Куликові, письмово звертались до дирекції РЕМу. Та, виглядає, проблеми нашого села Жовківського РЕМу не стосуються. А ми, як можемо, виходимо із цих складних умов, щоб мати світло хоча б на день-два (підвішуємо цегли, прив’язуємо дерев’яними палицями електродроти). Але все це дарма – постійного світла так і немає. Вийдеш на вулицю — кругом темнота. А в сусідів, в с. Куляві, видно вуличне освітлення. На жаль, у нас і в хаті його немає. Ми вчасно платимо за електроенергію, куди входить собівартість самої енергії, а також кошти на постачання і її передачу. Сюди ж входить витратна стаття на утримання електромережі. Уже декілька років надання послуг незадовільне. У 2016 р. згоріли два телевізори, цього року — холодильник і телевізор.
Коли приїжджають за викликом електромонтери, то люди висловлюють своє невдоволення. Особливо ретельно і відповідально ставиться до роботи Добросинська бригада. Під керівництвом бригадира Романа вони виконують усе злагоджено і виважено. Ми дякуємо за їхню працю.
Сьогодні в селі єдина відрада — телевізор, але і його неможливо спокійно подивитись через недоліки електромережі. Соромно, бо приїжджають діти, внуки, гості і запитують: «Коли ж настануть кращі часи?». Деколи й мобільного неможливо зарядити.
А, що не кажіть, жити добре там, де є світло. Для цього нам, селянам, необхідна допомога держави. Будь ласка, допоможіть нам!
Вам, наші любі державні керівники, народ доручив владу, тож працюйте. І хай Бог допомагає і всіх нас єднає. Кращого краю, як своєї землі, ми не знаєм. І ми тебе, наша Україно рідненька, любимо.
Т. В. ТЕСАК, М. В. КОЦЬКО,
Л. П. ГУПАЛО,
всього — 11 підписів.
