Сьогодні ми живемо в чудовий час, користуємося досягненнями науки і техніки, маємо швидкий доступ до будь-якої інформації, озброєні ґрунтовними знаннями, чимало вміємо, а ще не так давно люди жили зовсім по-іншому. Вони багато фізично працювали, щоб забезпечити себе всім необхідним для життя, виконували різні роботи, про які ми сьогодні і не здогадуємось, та й відпочивали зовсім не так, як ми тепер. Але всі кращі надбання і досягнення нашого народу, його звичаї і традиції, пісні і думи не пропали, не канули у вічність, вони збереглися і донині не тільки в генетичній пам’яті, але і в теперішній культурі, в побуті, тобто у нашому серці, як щось дороге і трепетне, притаманне тільки нам, українцям. Тому ми час від часу і повертаємось до народного джерела, до тих традицій, звичаїв, з яких беремо наснагу і сьогодні, бо це все наше, рідне.
Із зимовими святами пов’язано багато різноманітних звичаїв, обрядів. Із захопленням чекаємо ми всі на Різдвяну казку з запашною кутею, з дзвінкою колядою та щедрівкою, також з нетерпінням очікуємо приходу Святого Миколая. З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим і найбільш забавним є день Андрія, коли за українським звичаєм молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.
Цікаво, велично і змістовно, а головне по-сучасному в актовій залі Туринківської ЗОШ (директор Марія Висоцька) днями відбулись Андріївські вечорниці. Завдяки класному керівникові 9 класу Ользі Комісарчук, Ірині Мандрик і Богдані Гуті (виступали у ролі кумоньок, жіночок із ринку), Володимиру Литвинюку та Віктору Августовському (гарно та майстерно зіграли роль дівчаток, які дуже хотіли потрапити на вечорниці, як дорослі), Вікторії Великій та Оксані Чернюх (племінниця та тітка), Оксані Білик, Оксані Батюк, Ользі Троць, Ірині Гуті та Галині Юрочко (батьки), усі присутні, а їх було чимало – і учні школи, і бабусі та дідусі, і педколектив, і гості поринули в атмосферу сьогодення.
…Тихо звучать мелодійні мотиви. Святково прибрана світлиця, лава, на якій — глечики та каструльки. На стінах – усе в святково-новорічних прикрасах. Зал глядачів в очікуванні. І ось на імпровізовану сцену вибігають дві кумасі, такі собі кумедні молодиці з ринку. Сперечаючись між собою та доводячи, що сьогодні тяжко вижити не тільки містянам, а й у селі. Звичайно їхня балакучість звеселила аудиторію. Продовжилися вечорниці у світлиці тітки за розмовою із племінницею про запрошення дівчат та парубків на святкування (на світлині справа).
Цього вечора було і весело, і захопливо, і радісно, і «ситно», так як звучало багато сучасних українських пісень, танцювальних композицій і пригощань. А сценка у виконанні хлопчиків-бешкетників, які перебралися у дівчаток, вельми потішила присутніх, ба, більше, дала зрозуміти, що у дітей є великі акторські здібності, які неодмінно треба розвивати. Позаяк на Андрія багато ворожать, вгадуючи свою долю, то школярі теж, але в зовсім іншій інтерпретації, це робили. Аби дізнатися, яка доля очікує їх – вони просто роздумували – яка дівчина найкраще для них підходить і, який парубок буде поступливий (на світлині зліва).
Найбільш інтригуючим став момент неочікуваних подарунків, які викликали масу задоволення та неймовірного здивування. Адже були зроблені дітьми власноруч.
І школярі, і присутні у залі, а особливо гості, набрались багато вражень, збагатились духовно. Добре слово про організацію та музичний супровід (забезпечував директор НД Роман Висоцький) висловили директор школи Марія Висоцька та батьки.
Завершальним акордом стала пісня «Коляда, Україна молода» у виконанні усіх задіяних осіб у вечорницях.
Хоч українські традиції щороку активно осучаснюються і перетворюються, скоріш, на етнозабави, піснеспіви, проте Андріївські вечорниці не втрачають своєї колоритної цінності. І туринківські вечорниці на сучасний лад ще раз яскраво продемонстрували усі барви наших традицій та звичаїв.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
