Ні, не сталося. Ми до останього сподівалися, що вони отямляться, що вся ця суєта із так званими навчаннями, передислокацією військових підрозділів до наших кордонів – всього лиш якась гра, що дуже швидко закінчиться. Не могли ми повірити, що братня країна, з якою нас поєднували добросусідські відносини, перетвориться в агресора, який під будь-яким приводом захоче загарбати територію незалежної держави.
Планомірна, зухвала масштабна військова навала, під прикриттям до зубів озброєних «зелених чоловічків» без розпізнавальних знаків, за якими ховалися російські вояки, цинічно робила свою справу. Аби, начебто, на заклик псевдовлади Криму «захистити» місцеве російськомовне населення від бандерівців. Для цього блокувались українські кораблі та військові об’єкти, на дорогах встановлювались блок-пости, на яких стояла так звана кримська самооборона, і знову ж таки в повному бойовому спорядженні, а на міські площі колишні кримінальні елементи та сепаратисти, заслані з-за меж півострова, виводили на мітинги своїх однодумців, щоб разом до хрипоти кричати «Росія!». А скільки брехні про події в Україні лилось із російських ЗМІ! Натомість українські канали «завбачливо» вимкнули.
Ми не піддавались на провокації, наші військовики, дислоковані в Криму, фактично голіруч стримували знавіснілих загарбників, не піддаючись на пропозицію здатися, залишаючись до кінця вірними українській присязі. Вони не мали права стріляти – ворог тільки і чекав цього. І продовжували нести службу, незважаючи ні на що.
А тим часом незаконно обрана влада АРК на чолі з Аксьоновим, знаним в кримінальному світі як «Гобліном», один за одним штампувала ганебні закони, що закінчились псевдореферендумом,
який пройшов з усіма можливими порушеннями під дулами автоматів. За ним аж 96,77 % кримчан проголосувало за входження Криму до складу Росії…
І ЄС, і ОБСЄ, і ООН гостро засудили кримську владу, не визнавши як її саму, так і її діяння. Вся свідома світова спільнота визнала політику Путіна неадекватною та імперською, відтак неприпустимою. І як наслідок – Європа та США застосували вагомі санкції проти Росії.
Утім це не зупинило агресора. Наступного дня після лжеволевиявлення, глава сусідньої держави безцеремонно підписав указ про входження Криму до Росії, по суті, узаконивши анексію. Треба було бачити цю врочисту виставу-комедію, де виступ Путіна, що викликав у нас обурення, повну зневагу, а ще змушував думати про неадекватність та прояви шизофренії, його елітне оточення супроводжувало бурхливими оплесками. Світова громадськість зробила висновок: людина, що часто говорила про фашизм, сама його сповідує та проявляє, російський керівник зірвав маску і показав обличчя диктатора.
У нас вкрали Крим. Підло, цинічно, незважаючи на гуманізм захисту. Стало зрозуміло: цивілізовані норми і закони загарбнику не пересторога. Як і думка та осуд світової спільноти. Хто приведе Росію до тями? Чи є управа на агресора?
Упевнений, що є. Насамперед, це повна політична та економічна ізоляція з боку Європи та США. І звісно, виважена та політично грамотна позиція нинішнього керівництва нашої держави. Урок, даний Росією, має бути твердо засвоєний. Він уже переконав навіть найзапекліших пацифістів: армія в країні має бути: сильна, надійна, патріотична, а відтак матеріально забезпечена. Навіть, якщо, здавалось би, нема від кого захищатися.
Як свідомі українці-галичани, мусимо бути єдині та згуртовані в наших помислах та діяннях, налаштовані на провоту спільної справи, твердість обраного шляху. Адже йдеться про захист Вітчизни. Часткова мобілізація в Україані свідчить про непросту ситуацію. Саме тому щодня поповнюються лави Збройних сил та Національної гвардії, а ще нечуваний патріотизм демонструюють добровольці, чия кількість перевершила найсміливіші прогнози.
Ми не самі, з нами увесь світ. Неоправдані кроки свого керівництва засуджують самі росіяни. Про це свідчить понадп’ятдесятитисячний мітинг проти політики Путіна в Москві, яка ще не бачила такої кількості синьо-жовтих стягів. Переконаний, зовсім скоро революцію здійснить російський народ.
Московська верхівка на чолі з Путіним має знати: ми готові дати відсіч будь-якому агресору, голими руками нас не візьмеш. Вони ще не знають, з ким зв’язалися.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
