Реформа місцевого самоврядування – одна із найважливіших, яку повинна здійснити Україна для покращення життя свого населення та стійкого економічного зростання. Потреба у здійсненні цієї реформи назріла давно, однак братися за неї жодна попередня влада не поспішала.
Замість того, щоби передавати повноваження і фінанси на місця, туди, де проживають виробники національного продукту і його основні споживачі, влада лише збільшувала концентрацію коштів і своїх повноважень у центрі. Тож і левова його частка припадала на тих, хто цей продукт розподіляв, а його виробникам залишалася лише невелика частка. Теперішня влада нарешті хоче покласти цій практиці край, маючи намір реформувати місцеві органи влади.
Реформування потребують передусім сільські та селищні ради, яких сьогодні на Львівщині є 710, причому більшість із них дотують із державного бюджету. Не маючи джерел надходжень, сільради витрачають державні кошти на утримання приміщення та заробітну плату голові, бухгалтеру та землевпоряднику. Звісно ж, ні про який розвиток своєї території вони дбати не можуть. А часто і не хочуть.
Тож основна мета реформи міс-цевого самоврядування – зробити громади спроможними. Тобто в результаті добровільного об’єднання створити такі територіальні громади сіл та селищ, які здатні забезпечити належний рівень надання послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства.
Перші кроки до самостійності громад влада уже зробила, наділивши їх більшими фінансовими ресурсами. До їхніх бюджетів буде зараховано 60% податку на доходи громадян, вони матимуть власний земельний податок, яким обкладатимуть землі, зокрема і за межами населених пунктів, самостійно встановлюючи його ставки на своїй території. Також запроваджується обов’язковий у країнах зі спроможним місцевим самоврядуванням місцевий податок на нерухоме майно. Рішення про його запровадження та про його ставки кожна місцева рада теж ухвалює самостійно. А ще громада отримує
5 % від продажу пального на АЗС, алкогольних та тютюнових виробів та місцеві податки і збори.
Ці кошти, а також об’єднання громад, яке дозволить зекономити на утриманні управлінського апарату та багатьох приміщень, дозволять акумулювати фінанси для покращення інфраструктури населених пунктів, сприятимуть створенню нових робо-чих місць та підняттю якості життя громадян на новий, значно вищий рівень.
Які побоювання може викликати реформа спроможності громад у населення, і чи справедливі вони? Спробували відповісти.
1. Центр громади буде надто далеко від населених пунктів, і до нього важко буде добратися. Укрупнення території громад має свої межі. Відстань від центру громади до її найдальшого населеного пункту має бути такою, щоб у екстрених випадках її не довше, ніж за 30 хвилин могли подолати пожежна команда, швидка допомога, міліцейський патруль.
Окрім того, до центрів спроможних громад (тобто ближче до громадян, що живуть поза райцентрами) будуть перенесені з районних центрів місця надання низки важливих послуг – адміністративних, соціальної допомоги через територіальні центри, пожежні, правоохоронні, санітарно-епідеміологічної служби тощо. Відтак за цими послугами не треба буде, як сьогодні, їхати в райцентр.
2. Менші населені пункти, які втратять сільську раду, не будуть мати гідного представництва у новоствореній громаді.
Після консолідації громад села, які не матимуть власних сільрад, будуть представлені в місцевій раді своїми депутатами, а у виконкомі – сільськими старостами. Старости та депутати здійснюватимуть зв’язок між односельцями і владою громади та вирішуватимуть різні проблеми його жителів у раді та виконкомі.
Повноваження старости будуть такими: представляє інтереси жителів села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради; сприяє жителям села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування; бере участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного села, селища; вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного села, селища виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної форми власності та їх посадових осіб; здійснює інші обов’язки, визначені Положенням про старосту, яке затверджується радою об’єднаної громади. У Положенні визначаються права і обов’язки старости, порядок його звітності, інші питання, пов’язані з діяльністю старости; є членом виконавчого комітету ради об’єднаної громади за посадою.
3. Новоствореним громадам не вистачатиме коштів на забезпечення гідного життя своїх мешканців. Тож реформа буде вигідна лише державі, яка зекономить кошти на утриманні сільських рад.
Державний бюджет і надалі надаватиме фінансову допомогу громадам.
По-перше, з державного бюджету буде фінансуватися медицина та освіта.
По-друге, у разі нестачі у громади приміщень, інших елементів інфраструктури для надання всіх необхідних послуг їм надаватиметься допомога з державного бюджету на їх придбання чи побудову.
Мінімальні вимоги до необхідної інфраструктури спроможної громади є такими: приміщення для органу місцевого самоврядування об’єднаної громади з урахуванням додаткових функцій управління фінансами та комунальною власністю, містобудівною діяльністю, освітою, охороною здоров’я, культурою, соціальним захистом тощо; приміщення для поліклініки (амбулаторії), лікарні широкого профілю; приміщення для територіального центру соціального захисту; приміщення для центру надання адміністративних послуг; окрема будівля для органів правопорядку; приміщення для органів державної влади (Пенсійного фонду, центру зайнятості, казначейства, реєстрації актів цивільного стану та майнових прав); приміщення для пожежної частини.
Вимоги до приміщень освітніх закладів не закладаються, оскільки в процесі формування спроможних громад їхня мережа не потребуватиме розширення.
По-третє, об’єднані громади отримають ті ж повноваження, що й міста обласного значення.
Якщо взяти Городоцький район, то, наприклад, при створенні громади у Бартатові, це село буде за своїм значенням прирівняне до Комарна та й самого Городка. Так що фактично таке об’єднання принесе мешканцям громади ще й вищий статус, який вони ніколи не отримають при нинішній системі місцевого самоврядування.
Як уже зазначалося, реформа місцевого самоврядування проводитиметься виключно на добровільній основі. І своє слово у ній мають право сказати не лише держслужбовці усіх рівнів, політичні партії та організації, а й кожен громадянин, якого вона торкнеться. Пам’ятаймо, що саме територіальна реформа дозволила зробити села та містечка Польщі багатими і самостійними і дала старт розвитку малого та середнього бізнесу, який за короткий період перетворив економіку наших сусідів на одну з найрозвинутіших у Європі.
Тож, що швидше ми реалізуємо цю реформу, то швидше відчуємо на собі позитивні зміни у нашій країні.
