Золотими літерами вписано ім’я славетного Кобзаря, Великого сина українського народу, поета – революціонера Тараса Шевченка в історію вітчизняної та світової літератури. Воно по праву посідає гідне місце серед імен великих геніїв людства, творчість яких стала цілющим джерелом розвитку національних культур, загальнолюдської цивілізації.
Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. В особі Шевченка український народ немов злив свої найкращі духовні сили і обрав його співцем історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень. Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в слові його все те, що таїлося в самій глибині серця. Із тим скарбом-словом свого найкращого сина – український народ і виходить до всіх людей землі.
Вшановуючи славний ювілей — роковин Кобзаря – митця, художника та пророка, УТОСівці (Українське товариство інвалідів по зору) Жовківщини провели святкове дійство за участю влади та учасників народної самодіяльності.
З нагоди вагомої дати було вшановано чималу когорту активістів Жовківщини. Почесні грамоти, квіти, солодощі та грошові винагороди вручали гості людям, які не впали у відчай, коли їх спіткала важка недуга, не розгубилися, а об’єдналися, щоб допомагати одне одному, жити повноцінним життям, наскільки це можливо, вести громадську діяльність.
У свою чергу мистецькі колективи порадували відвідувачів дійства піснями та поезіями Пророка, створивши затишну атмосферу та святковий настрій у залі.
Сьогодні поезія Т. Г. Шевченка звучить, як ніколи, свіжо, натхненно й актуально, а творчість його відома у всьому світі. Пам’ятники поету встановлені в багатьох країнах (на жаль, наше місто ще неудостоїлося збудувати пам’ятника Великому Сину України), його ім’ям названі навчальні заклади, театри, вулиці.
Тож читаймо Шевченка, вивчаймо Шевченка, любім свою країну так, як заповідав наш Пророк:
Свою Україну любіть,
Любіть її. Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
У житті, щоб не збитися, треба нам у сліпого повчитися
Одним із завдань будь-якої влади і святим її обов’язком є соці-альний захист і підтримка тих, хто цього потребує, і в першу чергу людей з особливими потребами. І саме влада повинна робити все, щоб допомогти їм не залишатися наодинці зі складними проблема щоденного життя, реалізовувати свої можливості, таланти.
Живучи в жорсткому суспільстві, орієнтованому на конкурентне виживання, зустрічаємо поряд людей, які йдуть по шляхах долі у повній темряві. Наштовхуються на перешкоди, оминають їх, і йдуть далі: реалізують плани, заробляють на життя, підтримують одні одних. Їхнє життя сповнене труднощів навіть у найбуденніших речах. Про те, як доводиться все це долати, розповіла секретар правління Червоноградської міжрайонної організації українського товариства сліпих Надія Березюк.
— Життя людей із послабленим зором, незрячих людей – це надзвичайне випробування. Кожен із нас такий же член суспільства, як інші люди, ми прагнемо жити, працювати, бути повноцінними членами громади й суспільства, — підкреслює в розмові Надія Володимирівна. – Найприкріше те, що на сьогоднішній день наше товариство просто виживає. Фінансування на утримання організації не виділяється зовсім. Але попри усі негаразди, ми знаходимо спонсорів, щоб покращити становище.
Як зазначила п. Надія, у 2013 р. депутат Верховної Ради В. Пазиняк до річниці Українського товариства сліпих надав кожному члену товариства матеріальну допомогу. У свій час Рава-Руська митниця теж була нашим спонсором. Минулоріч ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» допомогла з путівками. Десять членів товариства, в тому числі 4-ро зі Жовківського району, оздоровились безкоштовно в Затоці (м. Одеса).
— Чи мають члени товариства пільги?
— Тільки жителі міста Жовкви, які оплачують комунальні послуги.
Також ми допомагаємо інвалідам по зору з виготовлення ортопедичного взуття.
І попри усі негаразди наша організація за підсумками 2013 року зайняла ІІ призове місце. Надіємось, що «чорна хмара» розвіється, яка зараз тяжіє над Україною, усе минеться і нашому товариству теж стане краще жити.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
