Для переважної більшості людей чутливість до болю є істотним чинником, коли мова заходить про необхідну, іноді термінову медичну допомогу, особливо при оперативному втручанні. Перевищення больового порогу при хірургічних операціях для людини може стати фатальним результатом, і це спостерігалося впродовж багатьох сторіч.
За даними проекту DilovaMova.com, одне з перших рішень цієї проблеми запропонував у першому столітті до нашої ери давньогрецький лікар і філософ Діоскорид. Мандруючи разом із римською армією і займаючись медичною практикою, за імператора Нерона, він звернув увагу на те, що застосування снодійних та заспокійливих ліків, які виготовлялися з мандрагори, дозволяє проводити більш успішне хірургічне втручання, відповідно і шансів на одужання у поранених воїнів ставало більше. Саме він першим і застосував, відому в наші дні, термінологію — «анестезія», процедура зменшення чутливості нашого тіла або ж його частин аж до повної зупинки сприйняття інформації про зовнішнє навколишнє середовище або власний хворобливий стан.
Прогрес не стояв на місці, і пізнання людини в цій галузі призвели до того, що анестезіологія була виділена в окрему гілку медицини, яка зараз невід’ємно супроводжує не тільки хірургію та її відгалуження, але і психіатрію, наркологію.
Так, щороку 16-го жовтня, відзначається Всесвітній день анестезіолога. Саме в цей день, в далекому 1846-му році, американський хірург і стоматолог Вільям Томас Грін Мортон уперше публічно продемонстрував успішне використання анестезії для створення загального наркозу. В якості анестетика він застосував інгаляцію діетилового ефіру.
Кінець 50-х і початок 60-х років минулого століття були періодом зародження і становлення анестезіології та реаніматології в Україні. І в цьому процесі лікарі Буковини були одними з перших. Першу загальну анестезію з інтубацією трахеї в 1957 році здійснив видатний хірург Федір Захарович Головко. Першим анестезіологом на Буковині став Василь Клевчук, який в 1959 році закінчив перші курси з анестезіології в м. Києві під керівництвом Анатолія Трещинського.
Зробивши екскурс в історію медицини, бачимо, що людство із сивої давнини шукало способи допомоги хворим, полегшення їх больових відчуттів. Тому лікарям-анестезіологам приділена особлива увага, і кожна лікарня потребує фахового спеціаліста такого профілю. Окрім Дня медика, 16 жовтня ми вшановуємо всесвітній День анес-тезіолога. Це підтвердження того, що спеціальність анестезіолога — особлива, відповідальна і дуже потрібна.
У хірургічному відділенні Жовківської центральної районної лікарні ми познайомились із молодим й енергійним анестезіологом Оксаною Євгенівною Гринчак — завідувачем відділення анестезії з ліжками інтенсивної терапії (на світ-лині). Після закінчення Львівського національного медичного університету у 2006 році вона розпочала трудову діяльність у Жовківській ЦРЛ. З 2012 року очолює відділення, у яке поступають важкі пацієнти з різнопрофільних відділень, коли є загроза життю і розлади життєво-важливих функцій організму. Хворими тут опікуються 38 медичних працівників, зокрема 6 лікарів. Тому від їх фаховості, вміння надати першу медичну допомогу, чуйного серця залежить одужання хворого. «Мене витягли з іншого світу», — з вдячністю відгукуються пацієнти, які перебували у дуже важкому стані. При стабілізації життєвоважливих функцій організму хворих для подальшого лікування переводять у профільні відділення — хірургічне, терапевтичне, гінекологічне та ін. При потребі додаткового обстеження — скеровують в обласне спеціалізоване відділення медицини катастроф.
Коли хворий тривалий період часу знаходиться у комі і перебуває на штучній вентиляції легень, врешті-решт одужає після щоденних консиліумів, спільного вирішення правильного обрання методів лікування і переходить на самостійне дихання — ось найбільша заслуга усього медколективу цього відділення. Врятоване життя і подароване здоров’я — результат спільної праці.
У відділенні передбачені операційні — вівторок, четвер, п’ятниця, коли проводять планові хірургічні втручання, — і неопераційні дні. Зважаючи на специфіку розташування нашого району, близькість кордону і протяжність міжнародної траси, виникає потреба негайного (ургентного) оперативного втручання у разі ДТП, незважаючи на операційний чи неопераційний день. Тому фаховість анестезіолога потрібна практично щоденно. Оксана Євгенівна розповіла про обезболення, які обирає у практиці, зважаючи на стан здоров’я хворого, вік, вагу, складність оперативного втручання, — внутрішньо-венна анестезія (передбачена на невеликі маніпуляції, пацієнт дихає самостійно), внутрішньовенна зі штучною вентиляцією легень (передбачена для важких і тривалих оперативних втручань із введенням релаксантів), місцева і спинномозкова. Обирається та, яка не загрожуватиме життю пацієнта і комфортна для перенесення.
Препарати і методологія проведення анестезії постійно удосконалюються. Завдання анестезіолога — вибір методу знеболення і визначення характеру анестезуючого засобу, підготовка хворих до операції, проведення, власне, анестезії, спостереження за хворим під час анестезії і в післяопераційному періоді. Анестезіологія — наука, яка дуже щвидко розвивається. Тому анестезіологи, щоб іти в ногу з часом, постійно вдосконалюватись, — часті слухачі курсів й учасники медичних симпозіумів.
Ми приєднуємося до привітань на адресу всіх наших анестезіологів і бажаємо їм успішної медичної практики, відсутності летальних результатів, дружного і злагодженого трудового колективу, а також сімейного щастя і радості!
Уляна ЛАЩІВСЬКА.
