Головна Історія Нові наукові дослідження давнього Щекотина на Жовківщині

Нові наукові дослідження давнього Щекотина на Жовківщині

108
0

2017 року науковці Інституту Східної Європи (ІСЄ) провели науково-пошукову експедицію «Давній Щекотин 2017 р.». Досліджено територію дитинця (центральної укріпленої частини) церкви, оборонних споруд, ровів, валів давнього міста Щекотина, які сьогодні вкриті лісом. При дослідженні території дитинця, церкви оборонних споруд, ровів, валів давнього Щекотина, було знайдено залізні предмети: кільця, фрагменти долота, залізні обклади, залізний дріт, а також гончарна кераміка IХ-Х епохи Великої Білої Хорватії та ХІІ-ХІІІ ст. епохи Пeремишльської та Галицької Русі.

Тут же, на території дитинця та боярського палацу давнього міста Щекотина, знайдений точильний камінь, який міг бути в спожитку військово-рицарської дружини для загострення зброї, ножів та іншого реманенту.

Попередні пошуково-археологічні дослідження виявили на північ від дитинця давню міську церкву, яка орієнтовно розміщується — на північ її стіна — 30 метрів, на захід і схід — 40 метрів. На дитинці виявлено незалежний прямокутник (орієнтовно церкву), розміром 30х40 метрів. Виявлено вхід у цей культовий об’єкт (церкву) зі західної сторони.

Зі сторони дитинця стародавнього міста Щекотина, по периметру, виявлені вали також і від церкви, довжиною до 40 метрів Між дитинцем і церквою — 20 метрів. Орієнтовна площа, яка була досліджена і яка характеризується як дитинець Щекотина — 800 квадратних метрів. Всередині церква — 30х40 метрів. Зі сторони дитинця — захисний вал у різних місцях від 14 до 18 метрів висоти. Ширина валу в різних місцях — від 20 до 25 метрів.

Слід наголосити, що археологічні артефакти та джерела з дослідженого міста Щекотинa накопичились зі середини XIX століття, які заклав дослідник Р. Ковшевич. Перші ж фахові археологічні розкопки на дитинці давнього Щекотина були проведені у 1932 році археологом Ярославом Пастернаком. Ним здійснено низку розрізів валу давнього Щекотина, досліджено одне напівземлякове житло з матеріалами, простежено залишки вимощеної дрібними каміннями доріжки вздовж внутрішньої сторони валу в північно-східній частині дитинця. Проте матеріали з розкопок та звіт про результати досліджень не збереглись, а опубліковані короткі повідомлення не дають повної уяви про місце розкопок валів та їх конструкцію. Незважаючи на це, зібраний матеріал дослідника є значним внеском у вивченні оборонних споруд давнього міста Щекотина.

У 1982 році розкопки у давньому Щекотині проводив археолог Орест Корчинський. Основну увагу він приділив характеру будівництва оборонних укріплень дитинця та посаду городища. Дослідженнями встановлено, що внутрішня частина валів дитинця була заповнена глиною, максимальна товщина якої досягала 2 метрів. Під нею і до підошви валу йшов шар сірої глини та чорнозему. Аналогічні матеріали отримані також із оборонного валу посаду.

Із 1987 року основний дослідник давнього Щекотина — львівський археолог Роман Чайка, який провів обміри площ та оборонної системи, ним прокладено низку шуфрів на дитинці та посаді, встановлено культурний шар. Слід наголосити, що з 1998 до 2002 року археолог проводив стаціонарні систематичні дослідження міста Щекотина та його ближніх околиць.

Сукупність досліджень ХІХ -ХХ століть, які сконцентровані в працях вищезгаданих вчених, зокрема львівського археолога Романа Чайки (1998-2002 рр.), власні дослідження у 2016-2017 роках, дають право охарактеризувати та проаналізувати складну оборонну систему давнього Щекотина. Отже, за сукупністю проаналізованих археологічних джерел із досліджень учених, передусім львівського археолога Романа Чайки, можна наголосити, що давнє місто Щекотин розташоване на південно-західній околиці села Глинська, на мисоподібному узгір’ї Волино-Подільської височини, відомого як Розточчя, що підноситься над долиною приблизно до 70 метрів. Із мису прекрасно видно долину в західному, північному та східному напрямках, що давало змогу його мешканцям вживати необхідних заходів у випадку військових дій. При плануванні давнього міста Щекотина місцеві будівельники використали всі природні перешкоди для успішної оборони. Більше половини периметра сторін давнього міста Щекотина захищено природними укріпленнями — ярами. Крутизна схилів значно підсилювала оборонний потенціал фортифікаційних укріплень. Організація оборони давнього міста Щекотина, куди входять топографія, система і конструкція оборонних споруд, становила невід’ємну частину військово-інженерної справи його жителів.

Аналіз сукупності джерел дає підставу наголошувати, як вважав і археолог Р. Чайка, що давнє місто Щекотин складається з двох частин: невеликого дитинця та посаду. Дитинець — центральна частина городища, розташований у крайній західній частині виступу плато. Він має приблизно округлу форму розмірами 83х63 метрів і укріплений валом та ровом, які і тепер створюють враження давніх потужних укріплень. Найкраще зберігся вал в південно-західній частині дитинця. Загальна довжина його 65 метрів, висота з внутрішньої сторони по схилу валу — 6 метрів при ширині 3-4 метра. За валом з напільної сторони по всьому периметру пролягає рів приблизно 14 метрів від вершини валу до підошви рову (на світлині), який відділяє площу дитинця від плато з найбільш доступної сторони. Зовнішня сторона валу дуже крута і має нахил до 40 градусів. Залишки валу (довжина 6 метрів, висота 1,5 метра від підошви майданчика) простежуються і в західній частині дитинця. Це наводить на думку, що дитинець був огороджений валом з усіх сторін. Найімовірніше, в’їзд на дитинець був розташований в північно-східній частині дитинця, де простежується плавне вузьке пониження в північному напрямку до посаду городища.

Під дерновим шаром у середині валу залягає шар глини, під якою простежено тонкий прошарок чорнозему, що належить до стародавньої поверхні. В стінці валу не виявлено жодних знахідок. Із зовнішньої сторони валу був викопаний рів шириною 4-5 метрів та глибиною 2 метри від сучасної поверхні. Отже, підводячи підсумки аналізу археологічного матеріалу попередніх досліджень, з аналізу всіх накопичених археологічних джерел, передусім досліджень археолога Романа Чайки, можна відтворити систему оборонних споруд стародавнього міста Щекотина та техніку їх спорудження. Першою перепоною найбільш вразливої, південної сторони пам’ятки був споруджений глибокий рів із валом, який замикав систему оборонних валів дитинця та посаду.

Споруджений він на значній відстані від дитинця, що давало можливість більше часу оперативніше підготуватися до основної оборони. Сам дитинець огороджений валом та глибоким ровом, які були побудовані майже по всьому периметру і становили другу перешкоду для нападників. На відміну від дитинця, посад мав значно менші за розмірами вали та рови. З фортифікаційної точки зору доволі складна на той час система оборонних споруд городища мала становити протидію для піхоти і кінноти противника. З одного боку значна крутизна схилів ярів та валів не давала противнику швидко форсувати центральну частину літописного міста, з другого — наявність чіткої системи оборонних укріплень давала перевагу обороні у веденні бойових дій. Отже, під час досліджень площ давнього міста Щекотина, передусім дитинця, де проживала феодальна та військова знать, було виявлено низку знахідок озброєння ближнього бою —вістря списів, бойові сокири та вістря стріл, що свідчать про високий військовий рівень озброєння щекотинських воїнів. Також на території дитинця давнього міста Щекотина у 2016-2017 роках знайдена ліпна кераміка ІХ-Х століть, притаманнa для Великої Білої Хорватії — племінного об’єднання хорватів, яке утворило в ІХ столітті на території Прикaрпаття та Карпат Хорватське князівство, епіцентром якого було місто Перемишль.

Дослідженнями у 2016-2017 роках виявлена кераміка, яка засвідчує, що місто Щекотин уже в ІХ-Х столітті був також і значним ремісничим центром і спеціалізувався, зокрема, на виготовленні та збуті гончарних виробів. Сама назва поблизу села Глинська, звідкіля привозили в ремісничі майстерні давнього Щекотина глину для виготовлення гончарних виробів, близькість знайденого виробу з сировинним місцевим матеріалом, глиною, з якої виготовлений цей гончарний посуд, який датується IХ-Х століттями нашої ери, цьому яскраве свідчення.

Отже, давнє місто Щекотин було одним із найбільших давньоукраїнських міст, що з’єднувало торгово-економічну та політичну системи Великої Білої Хорватії. Уже в ІХ-Х століттях Щекотин був торгово-економічним, культурним супутником столичного міста Перемишля. Не виключено, що давнє місто Щекотин у цей час мало торгово-економічні, культурні зв’язки як із Прагою, Краковом на заході, Володимиром, Києвом — на сході, Галичем — у Подністров’ї, так і з іншими містами Волині, Київщини і Західної, Південної та Східної Європи, що потребує подальшого детального археологічного дослідження.

У висновок дослідження наголошу, що виявлені залізні та гончарні старожитності на території давнього міста Щекотина в 2017 році можна віднести до періоду Великої Білої Хорватії VIII-X століть, а це дає право стверджувати, що давнє місто Щекотин було уже у IХ-X століттях значним торгово-економічним, можливо і боярським центром міської системи Центрально-Східної Європи, відомої з ранніх польських та давньоукраїнських літописів під назвою «Червенські міста»…

На території дитинця та у валах і ровах також виявлені старожитності, схожі до старожитностей ІХ-ХІІІ століть, які знайдені на території Перемишльської Русі, а це значить, що боярський торгово-економічний центр Щекотин у своїй торгово-економічній, культурній та політичній діяльності в цей стародавній час орієнтувався на столичний центр Великої Білої Хорватії, місто Перемишль. Археологічні старожитності ХІІ-ХІІІ століть, які слід відносити до епохи розквіту давнього міста Щекотина, що відтворена в Галицько-Волинському літописі під 1242 роком, які належать також до торгово-економічного впливу нового столичного центру Прикарпаття і Подністров’я, міста Галича

На заверщення наголошу, що під час наукової експедиції «Давній Щекотин 2017 р.» були знайдені уламки скам’янілого дерева, яке приблизно датується 10-20 мільйонів років до нашої ери.

Віктор ІДЗЬО,
доктор історичних наук, професор, академік Академії Наук Вищої Школи України.