Головна Освіта Із вірою у наших дітей

Із вірою у наших дітей

1
0

«Мово моя, ти для мене криниця,
Я навіки з тобою, допоки я є.
Ти для мене любов і натхнення моє.
Ти і казка, і пісня чудова лірична…»

Українська мова й українська духовність творять українську людину. Адже істинно сказано, що на початку було слово, яке формує свідомість, гідність, а разом і особистість кожного з нас.

День української писемності відбувся у Великогрибовицькій ЗОШ цікаво, пізнавально, та мав на меті ще раз переконливо засвідчити, що мова — то найбільший і найдорожчий скарб народу.

Мелодія слова звучить із кожної прочитаної нами книги, а з книгою ми стрічаємось ще з дитинства, коли мати вперше читає казки, коли ми ще маленькі із букв складаємо слова. Читаючи казку, дитина поринає в світ мрій, вчиться бачити прекрасне, пізнає народну культуру та звичаї. Б. Грінченко говорив, що казка є чудовим навчальним матеріалом, вона допомагає дітям учитись розуміти життя і орієнтуватись у ньому. Саме такі повчальні та колоритні «Добрі мамині казки» отримали учні Великогрибовицької ЗОШ від автора, прекрасної жінки-казкарки Лесі Кічури, яка завітала до нашої школи. Ця творча зустріч була приурочена Дню української писемності. Також із пані Лесею ми побували і в Дублянському дошкільному закладі, у якому малеча мала змогу помандрувати сторінками книги «Добрі мамині казки».

Із пані Лесею я познайомилася на презентації книги «Добрі мамині казки» в одній із шкіл Львова. Своїми цікавими розповідями та аудіозаписами вона полонила серця дітей і дорослих. У її казках багато незвичайного, дивовижного, прекрасного та повчального. Вони зачаровують дітей красою слова і розвивають уяву дитини.

Книга «Добрі мамині казки» і зустріч з її авторкою нікого не залишить байдужим — вона вся, немовби, дихає любов’ю матері до дитини, вчить силі добра та краси.

Такі зустрічі з авторами формують у школяра бажання читати, досягати мети, а перед нами, педагогами і батьками, стоїть головне завдання — пробудити в дитини бажання пізнавати щось нове та вміння вчитися. Це і є мотивація, тобто це те, що змушує учня рухатися до поставленої мети, виконувати завдання, щоб досягти намічених цілей. Бажання або мотивація до навчання запрограмована в нас від природи. Вона зароджується в дитини ще у ранньому віці в домашніх умовах. Саме батьки розвивають у дитини бажання осягнути щось нове та формують бажання вчитися, а далі до такого сімейного виховання долучається й школа, коли наші діти вперше переступають поріг освітнього закладу.

Нова українська школа прагне створити такі умови, щоб дитині було цікаво вчитися, щоб школярі набули необхідних навичок, знань та вмінь, які б допомогли їм реалізувати себе і стати успішними. Батькам важливо навчити дитину «не здаватися», коли щось не виходить у навчанні, а продовжити прагнути до результату, вірити в себе і в свої сили. Важливо, щоб батьки контролювали процес навчання, і цей процес контролю, а інколи і допомоги у домашніх завданнях, є тривалим, довгим, але він приносить свої добрі плоди. А нам, педагогам, необхідно навчити наших дітей вчитися, пройти весь шлях формування навчальних навичок.

Процес навчання для учнів має бути цікавим, пізнавальним, виховним. Саме ми формуємо в наших дітях особистість, допомагаємо їм «розквіт-нути», підносимо дух дитини. Хочете, щоб ваші дітки були розумними, тоді дайте їм в руки книгу — це покращує пам’ять, збільшує словниковий запас, концентрує увагу, допомагає правильно формувати свої думки, вчить переборювати труднощі.
Тож все в наших руках — батьків та педагогів!

Галина ВАСЬКІВ,
заступник директора з навчально-виховної роботи,
голова ВО українок «Яворина» Жовківщини.