Головна Освіта Відлітають птахи з рідного гнізда

Відлітають птахи з рідного гнізда

44
0

Дитинство ділиться на дві нерівні половини — до школи і під час перебування в ній. Перший дзвінок у житті дитини — дуже важлива подія. Коли маленька людина йде до школи, він чи вона радіє тому, що ось я  — школяр чи школярка.

Ми долучилися до організованого дитячого світу, що займається підготовкою до дорослого життя. Але, мабуть, немає більш значної урочистості, більш радісної, зворушливої миті, яка водночас викликає почуття смутку і печалі, ніж свято Останнього дзвоника. Перша перемога і перша розлука, радісне очікування чогось нового, незвіданого… І водночас щемливе почуття втрати, прощання з вчителями, однокласниками, класами і будівлею, шкільним двором, — усім тим, що впродовж одинадцяти років було другим домом і називалося школою…

Цього свята немає в жодному календарі, але воно обов’язково є у житті кожної Людини. І для випускників шкіл району настала ця сонячна  літня днина. Минулої п’ятниці жовківчани знову спостерігали захопливе дійство — на подвір’ї Жовківської ЗОШ № 3 І-ІІІ ступенів відбувалася справжня казка, а її головними героями були дівчата у чарівних сукнях, схожі на принцес, і хлопці у витончених костюмах.

У кожного щемить у серці: як у випускників, так і в їхніх батьків. Вони востаннє стоять на шкільному подвір’ї як школярі, а вже завтра творитимуть новий світ, нову державу, примножуватимуть добробут і красу України…

Під звуки веселих музик 30 дівчат та хлопців із букетами найрізноманітніших квіткових композицій разом із вчителями вийшли зі стін школи на дорослу життєву дорогу, одержавши Боже благословення в храмі св. Йосафата від священнослужителя о. Михайла Ткачіва, синкела Сокальсько-Жовківської єпархії. Доповненням до урочистості та святковості стала молитва біля фігури Матері Божої та випускання голубів у небо, символізуючи тим їхній вихід з-під опіки батьків та вчителів.

…Прощальний вальс… Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу, переповнює серце любов до життя, до рідних людей. Для них, цих вже дорослих дітлахів, прощальний вальс пролунав, і світанкова зоря покликала у незвідані далі, різнобарв’я життя, на працю і радість… Попереду незвідана даль. Позаду — батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною — що є святіше і дорожче?

Зоряна ГУМНИЦЬКА.

P.S. Випускний вечір  організували голова батьківського комітету Галина Скоропад та Зоряна Янкович, аби подякувати вчителям — Наталії Борюшкіній, Марії Закус, Галині Верещак, Ігорю Скибі, Олександрі Бенько, Марії Варшавській, Наталії Яворовській, яка допомагала прикрасити свято,  та іншим, які впродовж одинадцяти років навчали їхніх дітей.