Кожному, хто знає історію України, відомо, що славиться наш український край працьовитими хліборобськими руками та творчо обдарованими людьми. І немає у світі смачнішого хліба, милозвучнішої мови та пісні, ніж на нашій землі.
Пісня супроводжувала український народ упродовж усієї його історії. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, національного гніту вона допомагала людям. У ній – пам’ять про визначних історичних діячів, минуле, щирі почуття, возвеличення святих та ін. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з піснею українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдарував усі народи світу багатствами, тож українському, який постав перед ним останнім, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити все лихо та ще й нестиме радість та світло.
Саме невимовну мелодійну радість і світло недільної, напрочуд спекотної днини, у с. Старій Скваряві випромінювали співочі хори на святковому дійстві, приуроченому першому фестивалю релігійної пісні та 25-й річниці проголошення Незалежності України.
…Село, його вулиці сяяли чистотою, у садибах вигравали багряні осінні квіти. Впало у вічі, що усі – як чоловіки, так і представниці прекрасної статі, молодь — були у вишитих українських сорочках, а найменшенькі — у барвистих національних одностроях. Хтось прийшов – з дітьми та внуками, хтось – сам. Атмосфера була, направду, урочистою, святковою, піднесеною.
Як годиться, за християнським звичаєм, кожну добру справу розпочинають із молитви, тому староскварявська родина своє святкування звершила подячною молитвою до Божого Милосердя, яку провадили священнослужителі – парохи о. Ярослав Петруха, декан Жовківський (с. Сопошин), о. Степан Макар (с. Стара Скварява), о. Іван Кобрин (с. Нова Скварява), о. Василь Крушельницький (с. Мокротин), о. Ігор Малиш (с. Глинськ).
Із повчальним словом та настановами до жителів та запрошених гостей звернувся о. Ярослав, підкресливши значимість нашої незалежності та територіальної цілісності впродовж багатьох століть. Доповнила священнослужителя перший заступник голови Жовківської РДА Любов Дунець: «… ви поєднали день любові до України із Днем Незалежності. 25 років — ми господарі на своїй землі. Це роки нашої толерантності, мудрості, терпеливості. Мабуть, кожному з нас варто задуматися: що я зробив для того, щоб Україна була заможньою державою, щоб ми були непереможними. Хочу усім Вам побажати здоров’я, Божого благословення і, щоб кожна родина була захищеною». Також Любов Михайлівна вручила від імені голови Жовківської РДА та голови Жовківської районної ради подяки заступнику директора з наукової роботи Львівського музею історії релігії та директору Лілії Муравській та Оресту Малинцю.
Заступник голови Жовківської районної ради Алла Жук своєю чергою підкреслила, що 25 років, здається, ще зовсім юний вік, але наша країна має дуже важку, і, водночас, щасливу історію. Не зважаючи на ніякі утиски, ми зуміли зберегти своє, свій генетичний код. Це наша мелодійна пісня, барвиста вишиванка, все те, що в душі закладено нашими батьками…
— У світі є тисячі доріг, але усі вони привели сюди, в рідне село, до батьківської хати, материнської пісні, друзів дитинства, – сказав війт села Василь Дзюб. – Бо це маленька батьківщина. З неї ми черпаємо силу і натхнення для життя. Тому найщиріші слова любові і шани віддаємо тобі – рідна земле, тобі – рідна самостійна Україно!
Моя Ти рідна ненько-Україна!
Моя Ти рідна земленько свята.
Від гір Карпатських до степів безкраїх
Ти в нас одна, на цілий світ одна, — такими віршованими рядками працівник музею Надія Кубай запросила колективи до представлення своїх піснеспівів.
І у святих піснях за Україну,
Які на весь Мокротин дзвінко линуть,
Нехай почують навкруги й усюди,
Які живуть отут співучі люди, — це про милозвучність хорового колективу с. Мокротина. Направду, церковний хор під керівництвом о. Василя зачудував усіх, підніс у дусі.
Дрімучі сосни оповили гори,
І нахилилися верби до землі,
Простяг шлях до Нової Скваряви,
Де дзвінко линуть голосні пісні, — дівчатка з вокального ансамблю «Джерельце» (художній керівник Стефа Іванюк) запалили іскорку тієї християнської любові до Бога, до Пречистої Діви Марії, яка у сьогоднішній, непростий для нас, українців, час вкрай потрібна. Їхні голосочки – просто диво.
Хоч ви там на Сході,
А я тут, у Львові.
Єднаймося, друзі,
Мовою Любові, — ці рядочки присвячені були довгоочікуваному церковному хору УГКЦ із міста Краматорська. Але через певні обставини вони не змогли приїхати. Натомість прибув хор «Благовіст» із с. Вороняки Золочівського району (художній керівник та диригент Зеновій Дмитра), який не менш підніс публіку у дусі.
Сопошинська земля гостинно зустрічає,
Ісус у славі всіх благословляє.
І перехожим, тим, хто приїжджає,
Щедроти й ласки із небес зсилає.
Чоловічий вокальний ансамбль «Срібні дзвони» (зі Сопошина) під умілим керівництвом Миколи Качмара підсилив своїми піснями святковість фестин у наймальовничішому куточку Розточанського краю.
— Цариця світу – повна благодаті.
Стара Скваряво! Ти мій рідний краю!
Тебе колискою дитинства називаю,
Моє село…, моя земна перлина;
Неначе купина неопалима.
Доповнили та збагатили вечір пісні у вико-нанні вокального ансамблю «Мрія» (керівник Роксолана Баник) с. Старої Скваряви та місцевий церковний хор.
Світ живої краси поезії релігійної надзвичайно великий і глибокий. А відлуння цього прекрасного мистецтва дано не кожному. Тому, очевидно, Марія Грех – справжня українська душа – володіє невичерпним джерелом натхнення і творчості, в основі яких – поетичність. Доречно сказати, що всі віршовані рядочки про кожний населений пункт написала вона. Саме поезія надихає її на високі злети, несе красу мелодій людям.
Величності святкуванню додала мандрівна виставка українського народного одягу «Я маю в серці те, що не вмирає… Евакуйована колекція». Цей неоціненний скарб народної майстрині, етнографа міста Старобільська Луганської області Єлизавети Главацької викупив і вивіз із зони АТО боєць батальйону «Айдар», уродженець Дніпропетровщини Микола Павлюченко. Сорочки, спідниці, корсети, пояси-крайки, костюми – ці унікальні речі культури Сходу країни мали нагоду оглянути усі охочі: і гості, і жителі Старої Скваряви. Адже виставка розгорнула свою роботу ще й в унікальному старовинному музеї-храмі.
Окрім цього, майстрині села підготували свою унікальну виставку «І вишите моє життя на ньому…». З ініціативи місцевого жителя, громадського діяча, підприємця, мецената Михайла Процайла добре знаний львівський митець, член Спілки художників України Олександр Рось провів майстер-клас з гончарства. Завершальним акордом релігійних фестин у Старій Скваряві став смачний куліш, який приготували козаки Жовківського козацького товариства ВГО «Українське реєстрове козацтво» під керів-ництвом отамана Олександра Вербила.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
