Однією із важливих тем, що цікавить молодих людей, насамперед жінок, є отримання аліментів. У кожному випадку — це законне право тих, хто залишився без підтримки своєї половини, і в багатьох — можливість матеріального забезпечення дитини. Прийняття змін у 2017 році до Сімейного кодексу України має призвести до створення дієвих механізмів, які унеможливлюватимуть злісним неплатникам аліментів використовувати передбачені механізми для ухилення від сплати аліментів. Конкретно про виплати, право на них та заборгованість нам розповів начальник Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Назар Сідельник.
— Яку суму аліментів слід очікувати тим, хто сам виховує дитину?
— Розмір аліментів визначається судом. Натомість слід зазначити, що, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір виплати на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Нарахування заборгованості і загалом визначення розміру аліментів відбувається на підставі та в межах рішення суду із врахуванням норм, визнаних Сімейним кодексом України, ЗУ «Про виконавче провадження» та ін.
Як правило, аліменти призначаються за рішенням суду до повноліття дитини, на утримання якої слід сплачувати кошти. Після повноліття можуть стягуватись виплати у випадку утворення заборгованості зі сплати аліментів чи в разі, якщо дитина здобуває освіту, але не більше, ніж до 23-річного віку дитини.
— Чи існують причини, за яких платник може відмовитись від утримання своєї дитини, матеріально її не забезпечуючи?
— Від сплати аліментів боржник не може відмовитися, так як
невиконання рішення суду та ухиляння від сплати аліментів являється кримінальним злочином, відповідальність за такі дії передбачена Кримінальним кодексом України. Можна виділити обставини, які дозволяють припинити стягнення аліментів, а саме, відповідно до ст. 190 Сімейного кодексу України «Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно» передбачено:
— один із батьків, із ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчують і він підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору;
— набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, із ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
— При заборгованості які покарання нестиме відповідач?
— Якщо утворилась заборгованість зі сплати аліментів, стягувач вправі звернутися у виконавчу службу з метою примусового виконання рішення суду. Державним виконавцем здійснюється розрахунок заборгованості, та при її наявності накладається арешт на все майно боржника. Своєю чергою Законом України «Про виконавче провадження» передбачено низку примусових заходів щодо виконання рішення суду, зокрема про стягнення аліментів, а саме: звернення стягнення на доходи та майно боржника. Окрім того, державний виконавець звертається до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника та роз’яснює стягувачеві право звернутися до правоохоронних органів із метою притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
— Які конкретні дії одного з подружжя, якщо боржник все-таки відмовляється утримувати дитину?
— Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, ми бачимо наступне: 1. Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи пребували вони у шлюбі між собою. 2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо неї. Окрім того, слід зазначити, що, згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Виходячи із вказаного, бачимо, що навіть розірвання шлюбу не може вплинути на обов’язок батьків утримувати своїх дітей. У разі, якщо один із батьків, який проживає окремо від дитини, не виконує покладеного на нього обов’язку утримувати дитину, відповідно
до ст. 181. Сімейного кодексу України, як один із способів виконання батьками обов’язку утримувати дитину за рішенням суду кошти на її утримання (аліменти) присуджують у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким вона проживає. Тобто якщо один із батьків відмовляється брати участь в утриманні дитини, інший — вправі звернутися до суду з метою захисту прав своїх та дитини, в подальшому з примусовим стягненням коштів через органи виконавчої служби на підставі рішення суду.
Уляна ГРИНЧУК.
