Здорове майбутнє покоління виростає у «Росинці»
Про табір «Росинку», що у Зіболках, ми пишемо щороку. І не тому, що так потрібно, а тому, що завжди туди хочеться завітати, подивитися, як відпочивають діти, познайомитися із корисними та цікавими нововведеннями та, звісно, почерпнути позитиву – від тамтешньої природи, від дружньої родинної атмосфери в табірному учнівському та педагогічному колективах, які вже більше десяти років уміло згуртовує їхній наставник – Лука Павлюк.
Жовківський районний дитячий центр оздоровлення та відпочинку – таку назву має «Росинка», яку з теплотою та вдячністю згадують тисячі дітей та вже дорослих, що пройшли гарт тут на дружбу та витривалість, подорослішали і змужніли, зрозуміли, що таке єдність та кардинально поміняли цінності.
Наприкінці минулого тижня нам пощастило побувати в «Росинці», коли завершувалась остання табірна зміна. Тут оздоровлювались та відпочивали діти з Польщі разом зі своїми наставниками та юні з Попаснянського району, що на Луганщині.
Приємно було почути теплі слова подяки від польських та попаснянських вихователів, адресовані керівництву табору. До них звернувся представник районної ради Василь Пущинський, що передав теплі вітання від голови Романа Горбаня. Людмила Григоренко, директор Попаснянського будинку дитячої та юнацької творчості, та Олена Лагутіна, директор Попаснянського районного методичного центру, щиро ділилися враженнями від перебування у таборі, від побаченого на цікавих екскурсіях Львовом та Жовквою.
«Ми багато від вас почерпнули. Наші діти навчилися починати ранок із молитви, — наголошували педагоги зі Сходу. — Приємно було бачити переповнені храми у вихідні». Ми ж подякували мужнім східнякам за терпеливість, силу волі та витривалість. Адже вони живуть і працюють на межі миру і війни – всього десять кілометрів їх відділяє від передової. І гуркіт гарматних вибухів вони чують щоденно, як ми відлуння грому у негоду. З цим вже навчилися жити, працювати, виховувати дітей. І — сподіватися на довгождану перемогу, на звільнення українських земель від загарбника, на настання мирного і спокійного життя.
Приємною несподіванкою у таборі стала зустріч з автором нещодавно виданої книжки про «Росинку» Олексієм Колісником, що, незважаючи на поважний вік, живе у табірній колибі, радо спілкується з молоддю, ходить з юними на пізнавальні прогулянки лісом та набирається духу до тво-
рення нових рукописів (так він сам розповідає).
Повчальними та надзвичайно цікавими для юних у «Росинці» стали показові та навчальні виступи бійців 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ, серед яких були чоловіки й дівчата, які пройшли зону АТО. Військові поділилися з молоддю прийомами самозахисту, знайомили зі зброєю, розповідали про надання першої допомоги при пораненнях. Щиро дякували вихователі та адміністрація табору мужнім захисникам, що невдовзі знову понесуть службу на небезпечному східному кордоні нашої Батьківщини.
Олексій Колісник називає «Росинку» «справою усього його (Луки Павлюка) життя». «Таких, як він, в Україні — на пальцях можна полічити», — каже сивочолий автор книжки. Бо запалу й енергії у директора табору стільки, що й на декількох людей одразу вистачило б. У планах цього чоловіка – справжня стратегія розвитку «Росинки»: створення міжрайонного (Жовківський, Кам’янко-Бузький, Радехівський та Сокальський райони) оздоровчо-виховного закладу позашкільного дозвілля; співпраця зі Сходом України (Білокуракінський, Авдіївський, Попаснянський райони).
Побажаймо ж усьому дружньому колективу «Росинки» успіхів!
Надія Байбула
