Великий піст – це підготовка християн до найголовнішого свята – Пасхи, Воскресіння Христового. Сенс посту – не в тому, щоб чогось не їсти, а щоб зосередитись на головному в житті. Тілесне постування допомагає застановитися на внутрішньому світі: розібратися у цілях та цінностях, щиро покаятися і виправити свій шлях таким чином, щоб він вів до спасіння. Під час посту варто додати зусиль, щоб поглибити свої стосунки з Богом та людьми.
Щоб глибше зрозуміти вчення щодо Великоднього посту, ми звернулися із запитаннями до священнослужителя при монастирі отців Василіян, що у Крехові, о. Корнилія, ЧСВВ.
— Отче, роз’ясніть, будь ласка, як гідно нам провести Великий піст? На що звернути увагу в першу чергу?
— Великий піст – це пам’ятка про підготовку Ісуса Христа до прилюдної діяльності. Так як Ісус Христос 40 днів і 40 ночей постив для того, щоби людям звістити Царство Боже, щоб пізнати це Царство, маємо зі свого боку зробити жертва. Саме тому, що Великий піст пов’язаний із Воскресінням, ми робимо своєрідний підсумок життя, який виражається у тайні Покаяння. Сьогодні нарід часто приступає до тайн Покаяння та Пресвятої Євхаристії. Більшість людей цього не роблять. Тому є церковний припис – бодай 1 раз, саме у Великодньому пості приступати до цих тайн.
Дуже важливо не чекати до останніх днів для того, щоб приступити до святих тайн. Навпаки – це треба зробити на початку, щоб гідно прожити цей час і гідно зустріти Воскресіння.
— Як поститися у Великий піст?
— З огляду на сучасний стан суспільства, економіки, швидкостей, інформації, праці та іншого. церква приписи звела до мінімуму. Суворий піст – перший день великого посту і великодня п’ятниця. У кожну п’ятницю теж стримуватися від м’ясних страв. Інших приписів немає. Є традиція, так, як у нас, у монастирі – стримування від м’ясної їжі. Але завше треба пам’ятати, що у пості найголовніше, це не думати про їжу як таку. Більше часу присвячувати своїй душі і для Бога.
— Чи є правила послаблення посту? І для кого?
— Очевидно, що є такі люди, які не можуть дотримуватися усіх приписів посту. Насамперед через здоров’я, жінки, які готуються стати матерями і які годують дітей грудьми. Це дуже важливо – вони не зобов’язані постити. Також подорожуючі, які 12 годин у дорозі і більше. Бо коли подорож триває півтори години – це не є щось таке надзвичайне. Є така категорія, як важкопрацюючі. Наприклад, шахтарі, лікарі. А ще кожен сам повинен визначитися. Головне не робити з цього великої панацеї. Мовляв, коли ми постимо, то робимо велику заслугу. Ще одна категорія людей, які не вповні розпоряджаються своєю особою — це військовослужбовці. Насправді приписи є мінімальні. Найважливіше – менше думати про їжу, більше звернути увагу на Христа, на Його слово.
— Піст у подружньому житті.
— Що стосується подружніх стосунків, це питання пов’язане з побожністю. Церква, як інституція Божа, до таких жертв подружжя не змушує. Це має бути за взаємною згодою. Адже під час посту ми завжди відрікаємося від того, що є добре. Для того, щоб впорядкувати людські пристрасті, більше керувати своєю душею.
— Якщо нас у піст запросили на свято, відмовитися неможливо, а на столі — непісна їжа? Як себе поводити? Чи відразу казати, що ми постимо?
— Треба поводитися так, ніби нічого не сталося. Ми можемо надолужити все добрими ділами, милостинею і постом у наступні дні. Не треба робити з цього проблему, тому що можемо образити господарів, показувати, що ми надзвичайно побожні. Важливо, коли так ми поводимося, ми ставимо у незручне становище інших запрошених.
— Отче, чому напередодні посту ми просимо один в одного пробачення?
— Остання неділя перед Великим постом називається неділею прощення. Ісус Христос каже: «Якщо ти прийдеш перед жертовник, несучи свій дар, і там згадаєш, що твій брат має щось проти тебе. Залиши перед жертовником свій дар та піди перепросися зі своїм братом. А тоді прийдеш і принесеш свій дар». Якщо Великий піст – це час покаяння, спеціальної жертви, то, очевидно, настанови Христа ми повинні виконувати. Мабуть, треба кожного разу, коли ми когось образили – перепрошувати.
— Навіщо людині дотримуватися посту?
— Є такий дуже цікавий звичай, що люди на Великий піст полишають свої злі звички. Піст насправді – це є відречення від добрих речей, ті, які дозволені. Добрі речі, які звеселяють людське серце, підбадьорюють. Прийде час, коли піст закінчиться і ми до них повертаємося. Це і є правдивий сенс посту. Наприклад, хтось полишає свої лихі звички, то повинен полишити їх раз і назавше. Насправді є декілька дуже важливих елементів для чого людина постить.
По–перше, ознака нашої жертви. Ми завше від Бога щось просимо, але мусимо Йому дати щось від себе. У нас дуже часто складається враження, що те, що ми маємо. нам належить по праву. Насправді, те, що у нас є – це є даром Божим. Саме тому обмежуймо себе в їжі, в радощах… По–друге, так звана вправа. Вправа аскетика. Бути готовим до випробувань, терплячим. По-третє, піст – це завше очікування. Голод тілесний є ознакою того, що має настати пізніше. Тобто Воскресіння. Сам піст має більш духовне значення. Більше читаймо Святе Письмо, дбаймо про душу, ніж про тіло.
— Дякую за бесіду, отче Корнилію.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
