Головна Духовне Священик – пастир і провідник парафіяльної спільноти

Священик – пастир і провідник парафіяльної спільноти

243
0

Рава-Руська – місто з давньою та цікавою історією, яка знайшла своє відображення у місцевих вулицях,  будинках, парках  але ях та пам’ятниках. Однією з  визначних архітектурних пам’яток міста на кордоні є храм  св. Юрія.

З історії дізнаємося, що перша дерев’яна церква була збудована громадським коштом у 1386 р., коли ще Рави-Руської як міста не було на карті міст України. У 1716 р. постала наступна дерев’яна тризрубна триверха будівля, яка простояла до 1812 р. У 1846-му стараннями пароха о. Гаврила Паславського будівництво відновилося за новим проектом і на переробленому фундаменті. Мурована споруда була освячена у 1849 р. Зберігся різьблений і золочений іконостас з іконами ХІХ ст. Храм був у підпорядкуванні греко-католицької громади до 1946 р. Цього ж року його було передано під юрисдикцію РПЦ. Так тривало до 1989 р.

Змінювалися владні мужі й змінювалися священнослужи-телі. У 1976 році на парафію Рави було направлено молодого священика о.Івана Іваничка, який паралельно правив і в Монастирку (з 1970 року). Сорок років уже отець Іван підтримує духовне життя равчан. Нещодавно, перебуваючи у Раві-Руській міській раді, ми вирішили поспілкуватися з адміністратором парафії Святого Юрія о. Іваном Іваничком.

Отче Іване, скажіть, будь ласка, чому храм носить одну назву, а празник парафія святкує на Преображення Господнє (в народі ми говоримо Спаса)?

— Ще перед побудовою цього храму, так як його люди будували 30 років, равчани ходили у с. Рату, де була капличка – Спасівка. Ця капличка до певного часу належала до рава-руської парафії. Але у новітній час вона попала під юрисдикцію сільської ради, і туди направили іншого священнослужителя. З тих часів жителі міста на кордоні  святкують празник на Спаса.

Що Вам, як священнослужителю з великим стажем, вдалося зробити для покращення духовного життя парафії і які у Вас плани на майбутнє?

— Єдине те, що мені вдалося зберегти територіально найбільшу релігійну греко-католицьку громаду. Силами парафіян збудовано браму, завершено паркан навколо церкви, відновлено всередині деякі полотна ікон. Найбільше, чого я прагну – це побудувати собор у Раві-Руській. Оскільки громада розділилася, одна частина жителів під горою Вовковицею у 2000 році збудувала храм Вознесіння Господнього, друга частина, яка мешкає на початку Рави, у передмісті Смалиха, ходить до каплички. А більшість таки залишилася при храмі св. Юрія. На території церкви відкрито музей ісповідників віри греко-католицької церкви. Тут знаходяться портрети, особисті речі та авторські друковані праці настоятелів, парохів цього храму. Особливу увагу привертає виставка із життя та діяльності Осипа Лещука. У місті також зберігся будинок, в якому жив український письменник, професор, священик.

Що Ви б хотіли побажати парафіянам храму у день празника?

— Найперше, щоб припинилися наші криваві жертви. Щоб настав мир і спокій.

Добра, злагоди та добробуту у родинах парафіян. Щоб молодь наша охоче відвідувала храм Божий. Твердості віри.

Молімося і просімо Матір Божу й Ісуса Христа заступництва для нашого народу та воїнів, що на передовій.

Нехай св. Юрій, покровитель нашого храму, стане перепоною на дорозі гріха та зла. Всім бажаю залишатися у Христовій вірі.

— Дякую, отче, за розмову.

Зоряна ГУМНИЦЬКА.