Піст у практиці церковній існує від самих початків. Він – справжня школа покаяння, в якій кожна людина з року в рік повинна навчатись поглиблювати свою віру, переглядати своє життя, і, наскільки можливо, його змінювати. Хоча для багатьох з нас піст складається з певної кількості формальних правил: утримання від їжі, танців, розваг тощо. Але ми забуваємо, що в пості присутнє щось інше, без чого всі ці правила втрачають головну частину свого значення. Це інше визначається особливою атмосферою, настроєм, тобто станом духу, розуму і серця. Саме для цього церква, як любляча мати, встановила для своїх вірних чотири періоди в році для посту: Різдвяний – перед Різдвом Христовим, Петрівський – перед днем пам`яті святих апостолів Петра і Павла, Успенський – перед Успінням Божої Матері та Великий піст – перед Великоднем. Чотири рази на рік церква кличе нас очиститись, звільнитись від рабства плоті святим зціленням посту і щоразу результат цього лікування залежить саме від кожного з нас.
Щоб глибше зрозуміти вчення щодо постів, ми звернулися із запитаннями до священнослужителя храму Праведного Лазаря м. Жовкви Петра БРАНЦЯ.
– Роз`ясніть, будь ласка, як вчить Церква, як установа Божа, постити своїх прихожан?
– Кожен піст має своє призначення. Пости є повсякденні, одноденні, багатоденні. Різдвяний або ж Пилипівка, що розпочинається 28 листопада і триватиме до 6 січня, це піст очікування. Великодній – це піст жертви, адже Христос приносить себе в жертву за спасіння світу. Петрівка та Успенський – прослава апостолів і Матері Божої. Кожний піст готує нас до чогось. І піст це установа Божа, а не людська. Мета посту – звільнення людини від беззаконної тиранії плоті, від підкорення духу тілові і його потребам, що є трагічним наслідком первородного гріха, гріхопадіння людини. Лише після довгих і терплячих зусиль ми осягаємо, що «не хлібом єдиним живе людина».
– Чи потрібен нам у цьому вседоз-воленому часі піст?
– Мабуть, потрібен, для смирення, для покори. Без молитви і посту дуже важко в нашому житті. Спастись майже неможливо. А особливо сьогодні, коли все дозволено. Світ дуже шалений. Усе швидкоплинне. Тому без тієї зупинки, тієї покори і смирення людям дуже важко.
– Що для Вас є піст?
– Як для духовної особи – це є найблагодатніший час – час призадуми. Бо я, як і кожний, перебуваю в ритмі світського життя, тому це час духовного подвигу самим над собою. Час розпізнати себе, своєї істини. Дати оцінку своєму життю чи то за тиждень, чи то за місяць, чи за рік.
– Як Ви вважаєте, чи є відміннісь між постами у православних і католиків?
– Різниці в постах немає і бути не може. Так, ІІ Ватиканський собор 1962 року прийняв декрет про скасування посту 1 січня. Це Папа Римський разом зі синодом єпископів взяли на себе відповідальність, щоб зменшити людську гріховність. Адже, як би там не було, люди все одно будуть цього дня сідати за святкові столи. Хоча, якщо взяти до уваги, що для нас означає це 1 січня? Це не є початком року, так як церковний рік розпочинається 14 вересня, і ми, українці, свій Новий рік святкуємо 14 січня. Отже, це запозичено з-за кордону. Вважаю, що духовні особи зобов`язані говорити вірним: люди добрі, ви знаходитеся в часі посту, отож забави недопустимі. І я своїм прихожанам наголошую: шановні – приходить 1 січня, я знаю, ви будете теж сідати за святковий стіл, то чому не можна перед тим помолитися і заколядувати й подякувати Богу за прожитий рік. А вже далі святкувати.
– Отче Петре, що би Ви хотіли побажати усім християнам, незалежно від конфесійної приналежності у часі посту?
– Насамперед, зосередження, спокою, зупинки в бігу життєвому, покори, смирення, бо сьогоднішнє життя дуже розкуте, породжує духовний занепад, хвороби. Більше покладатися на Боже проведіння, ніж на метеріальне, фізичне.
Нехай Господь Бог благословить нас усіх зустріти цей піст, із ним пройти і у мирі, здоров`ї та злагоді дочекатися новонародженого маленького Ісусика.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
