Головна Духовне В Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові перебуватиме оригінал Нерукотворного образа Ісуса...

В Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові перебуватиме оригінал Нерукотворного образа Ісуса Христа

173
0

Від 30 січня до 20 лютого в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові перебуватиме оригінал Нерукотворного образа Ісуса Христа, доставлений з особистої захристії Папи Римського.

На прохання митрополита Львівського, Високопреосвященнішого владики Ігоря, за благословення Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава, Вселенський Архиєрей Папа Франциск дав для молитовного почитання в Україні унікальну реліквію.

Упродовж трьох тижнів місто Лева стало  місцем паломництва сотень тисяч вірян зі всіх куточків нашої держави, і не тільки. Паломники вистоюють по 28-30 годин у двокілометровій живій черзі, щоб випросити у святині здоров’я для себе та своєї родини, миру для країни, звільнення полонених побратимів і зцілення поранених… Батьки з діточками, не дивлячись на холод, теж вистоюють не одну годину, аби припасти до Нерукотворного образа Ісуса Христа. Ми, галичани, та гості міста отримали надзвичайно унікальну можливість притулитися до чудотворного образа, адже цю реліквію 100 років не вивозили за межі Ватикану.

Історія Нерукотворного образа оповита багатьма переказами. Відомо, що «Хустка Абгара» — це шматок матерії із зображенням Христа, наклеєний на кедрову дошку. За переказами, цар стародавнього турецького міста Едесси Абгар хворів на проказу. Він скерував до Ісуса посланців із проханням приїхати до Едесси і зцілити його. Ісус не поїхав до царя, але вмився водою, втерся полотном і передав тканину з відбитком свого обличчя. Коли цар побачив Божественний Лик Христа, зцілився від страшної хвороби.

Хочеться підкреслити декілька моментів. Мені, як учасниці безпосередньо цієї прощі до чудотворної ікони, дуже прикро і боляче було бачити неприпустимі епізоди. Так, усі ми живі люди, і стояти  28 годин на холоді – це важко (до речі, я вистояла цих 28 годин). Але, люди добрі, ми прибули на прощу, щоб помолитися, щоб випросити Божого благословення, одухотворитися. А  яким способом  його дехто випрошував? Не дивлячись ні на що, — вони, щоб не мерзнути, навіть купляли (?!) чергу (за 100-200 гривень). Хіба це по-Божому, по-християнськи? Невже ми досі не збагнули, що Божу ласку за жодні гроші не купиш?..

Отож, йдучи на прощу, задумаймося: чи наша набожність є правдивою і щирою? Чи просто так – а йду, бо усі йдуть?!. Замислімося над своїми вчинками: чи це щирий вияв?! Адже ця двокілометрова і довгоочікувана зустріч з Христом була, мабуть, для кожного своєрідним випробуванням на витривалість, на певну жертовність. І кожен, хто зумів вистояти та щиро повірив — обов’язково зцілився.

Зоряна ГУМНИЦЬКА.