Головна Економіка Гіркий присмак «солодкого» виробництва

Гіркий присмак «солодкого» виробництва

377
0

Після збирання картоплі, овочів у селах традиційно приступали до копання кормових і цукрових буряків. Саме в таку пору у районі, зокрема у Добросині, вирувало сільськогосподарське життя. Біля бурякоприймального пункту вишиковувалась довжелезна черга вантажівок, тракторів, підводусі вщент заповнені цукросировиною. Нині ситуація кардинально протилежна.

Цукрові буряки відносять до інтенсивних сільськогосподарських технічних культур, тобто таких, що вимагають значних витрат матеріальних та трудових ресурсів. Водночас буряківництво (за певних умов) є прибутковим і сприяє зміцненню економіки підприємства. В Україні традиційно цукрові буряки були пріоритетною технічною культурою, а рентабельність становила левову частку прибутку від усього рослинництва. Рівень розвитку виробництва цукрових буряків значною мірою визначає стан економіки аграрнопромислового комплексу та насиченість вітчизняного ринку цукром. Солодкі коренеплодизначне джерело поповнення кормових ресурсів у вигляді гички, а також жому, патоки і комбікормів. Не треба забувати, що вони підвищують загальну продуктивність сівозміни.

Незважаючи на прибутковість і корисність вирощування цукрових буряків, галузь буряківництва у районі занепала. Згідно з даними управління агропромислового розвитку Жовківської РДА, у 2000 році всіма категоріями господарств було посіяно 1630 га солодких коренеплодів, валовий збір становив 19162 тонн. У 2004 році посівна площа у районі збільшилась до 2200 га, зокрема, у сільськогосподарських підприємствахдо 340 га, а у населеннядо 1860 га. Надалі площа цукрових буряків щороку зменшувалась. Сільськогосподарські товаровиробники почали втрачати інтерес до вирощування цукросировини. Ціна на цукор стала дешевою, а праця — трудомісткою. Тому й селяни спроможні були купувати готову солодку продукцію, а не сіяти сировину для цукрозаводу, обробляти три-чотири рази, копати і здавати. Окрім того, у 2007 році було закрито Добросинський бурякоприймальний пункт, а це ще більш ускладнило завершальний етап збирання врожаю для бурякосійних господарств. Тому що доводилось збувати солодкі корені у неспеціалізованих пунктах, які ще деякий час діяли у РавіРуській, Куликові, або доставляти безпосередньо у Радехів, на цукровий завод. Тож судіть самі: чи було це вигідно і зручно?

Цьогоріч населення Жовківщини посіяло 159 гектарів цукрових буряківце у 12 разів менше, ніж десять років тому. Свій врожай вони зможуть здати у Липнику, де з 10 жовтня працюватиме бурякоприймальний пункт від Іваничівського цукрового заводу. Минулого року такий пункт працював ще й у Куликові, цього сезонуні. Як поінформував організатор приймання солодких коренів у Липнику, пункт працюватиме протягом тижня. Уже зголосились 30 людей, які бажають на місці здати вирощений врожай. За тонну залікової ваги цукрових буряків завод платить 60 кг цукру. З  5-10 арів площі солодких коренів люди отримують приблизно 4-5 мішків цукру, залежно від врожайності. Ті, що вирощують цукровий буряк, то й планують це робити й надалі. Свій зиск  кожен селянин рахує індивідуально. Комусь вигідно займатися буряківництвом, бо заробить цукру на увесь сезон. А хтось має змогу придбати готову продукцію, незважаючи на її подорожчання. Вирощування цукрового буряка все ж таки потребує значних матеріальних і трудових ресурсів.

Окрім індивідуальних господарств, у нашому районі копатиме солодкі корені сільськогосподарське підприємство «Західний Буг» на території Гійченської сільської ради. (Приватне підприємство «Західний Буг» — одне із передових у Західній Україні, яке активно розвивається упродовж останніх пяти років, збільшуючи свій банк землі. Основні культури вирощування  — цукровий буряк, озимі і ярі зернові, кукурудза, соя, ріпак). За словами керівника виробничого підрозділу даного підприємства Володимира Марцінка, у нашому районі вирощують 110 гектарів цукрового буряка. Зібраний врожай транспортують  на Радехівський цукровий завод. Так як цукровий буряк добрий попередник, після нього сіятимемо яру пшеницю. Солодкі корені вирощуємо на тому самому місці раз у чотири роки.

 Чому у Добросині не працює бурякоприймальний пункт? Це ми намагалися зясувати, приїхавши на місце, у село. На відміну від ситуації десятирічної давності, коли тут у такий час було людно і гамірно (робота кипіла, як у вулику), нині — зовсім навпаки. Про сезон збирання солодкого врожаю практично нічого не нагадує. Маленька хвіртка на територію популярного колись і відомого підприємства була відчинена, і ми легко потрапили на місце. Після пропускного пункту, де колись усі реєструвались із привезеним врожаєм, підійшли до збережених ще вагових кімнат. На склі збереглася «історична» інформація про умови розрахунку, а саме: «За 1 т цукрових буряків у заліковій вазі — 65 кг цукру і 650 кг сирого жому на заводі».

На території колишнього бурякоприймального пункту ми не зустріли нікого, водночас усе вільно та безперешкодно оглянули. В окремих кімнатах адмінприміщення повибивані шибки, а на покрівлі складу не всюди є шифер. Колись тут вражали довжелезні черги і гори буряка. Нині від тишини і покинутих приміщень стає дещо лячно, а бурякові пейзажі біля залізничної колії відсутні. Територія потрохи заростає бурянами і високими травами.

Мешканці, які живуть поруч, були малоговіркими. Активні роки здавання солодких коренів, велике скупчення у такий час і людей, і техніки памятають, але про нинішню ситуацію на бурякопункті нічого не знають. За їх словами, там є сторож, до якого і порекомендували звернутися. Проте охоронця на території не було.

Ми попросили розповісти про реалії колишнього бурякоприймального пункту сільського голову с. Добросина Галину Гец:

Свого часу на бурякопункті ВАТ «Радехівський цукровий завод», який знаходиться на території Добросинської сільської ради, працювало приблизно 50 чоловік (були постійні й сезонні), до того ж переважно місцеві. Прибутковий податок із їх заробітної плати надходив у бюджет села. Цукровий буряк вирощували й у колективних господарствах, і в приватному секторі. Залізницею не встигали відвантажувати, тому й зсипали у кагати. Із реформуванням аграрного сектора більшість посівних площ сконцентровувалась в одноосібних селянських господарствах. Спочатку за тонну сировини завод виплачував 67 кг цукру, а потім зменшив виплату. З часом люди потрохи відмовлялись від цієї трудомісткої сільськогосподарської культури, бо цукор був доступний за ціною купівлі. Відтак площі ще зменшились.

Бурякопункт у Добросині не працює уже приблизно пять років, бо ще деякий час відвозили здану продукцію у Радехів вантажним транспортом. Частину приміщень у Радехівського цукрового заводу викупило ЗАТ «Техноцентр» і у 2012 р. взяло в оренду  1,7 га землі для їх обслуговування. Декілька років тому дане товариство викупило й інші приміщення, які залишились на балансі цукрового заводу, та звернулося у сільську раду за додатковою площею орендування землі. Так як не було представлено переконливих аргументів про подальшу діяльність, повязану з буряківництвом, депутати відмовили у клопотанні.

На Радехівському цукровому заводі у телефонному режимі дізналися, що вони нині співпрацюють із великими господарствами. Індивідуальний сектор втратив зацікавлення до вирощування цукросировини. Модернізувавши умови праці та технологічний процес, завод забирає сировину прямо з поля, що значно спрощує доставку. Утримувати бурякопункти стало економічно невигідно. Нині жоден з призаводських пунктів Радехівського цукрозаводу не працює. Така ж ситуація  і в Добросині, бо звідси ще й велика віддаль перевезення автотранспортом, додаткові витрати на розвантажувальнозавантажувальні роботи. Залізничні вітки транспортування на сьогоднішній день ліквідовані. ВАТ «Радехівський цукровий завод» збільшив виробничі потужності і працює з великими товарними господарствами, які до того ж вирощують цукровий буряк за однією технологією (це впливає на якість продукції).

Куди ж звертатися тим людям, які хочуть вирощувати цукровий буряк? Голова ради Дорадчої служби Ярослав Долінський поінформував, що цьогоріч  продано 27 кг насіння від Іваничівського цукрового заводу для  одноосібних селянських господарств. Солодкий врожай можна реалізувати у Липнику. Радехівський цукрозавод відмовився працювати із дрібними товаровиробниками.

Хто бажає сіяти цукровий буряк наступного рокузвертайтеся у районну Дорадчу службу за номером телефону 0963166398 (Ярослав Михайлович Долінський). Вам допоможуть придбати сертифіковане насіння і засоби захисту від перевірених виробників, нададуть консультацію, ознайомлять з умовами реалізації солодких коренів.

Уляна Лащівська.