До гризунів відносять численну групу хребетних тварин. Представники їх належать до різних родин: мишей, хом’якоподібних (полівки), білячих (ховрахи) тощо. Гризуни живляться рослинною їжею, швидко розмножуються багато разів на рік, мають велику чисельність малят в одному приплоді. Вони є переносниками небезпечних для людей та свійських тварин хвороб.
Мишовидні гризуни дуже ненажерливі. Це зумовлено потребою у підтримці температури тіла, яка не є постійна і коливається в межах 30-40 градусів. Тому, наприклад, звичайна полівка за добу поїдає соковитого корму 10-35 % від своєї маси, тоді як корова з’їдає лучної трави менше 5 % від маси свого тіла.
Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави. Полівки живляться переважно зеленим рослинним кормом і швидко гинуть, якщо їдять лише зерно. Підтримує температуру тіла гризунів і спільне життя у гнізді. Його мишоподібні гризуни влаштовують у шарі грунту завглибшки 20-25 см. Влітку, а також безсніжної зими гнізда заглиблюються. До одного гнізда можуть вести підземні ходи до кількох десятків нір. Така група нір утворює колонію.
Мишоподібні гризуни надзвичайно плодючі. Навесні розмноження починається за середньодобової температури повітря +5 0С. За середньодобової температури повітря вище +29 градусів та нижче +5 градусів розмноження припиняється. Сіра полівка розмножується навіть взимку під снігом і у скирдах.
Захист посівів від гризунів проводять восени за наявності 3-5 колоній на 1 га. Винищувальні заходи включають в себе три основні методи: хімічний (заснований на застосуванні отруєних принад і газоподібних речовин), фізичний (використання механічних знарядь лову і знищення), біологічний.
Отрути гострої дії (тварина гине після одноразового поїдання принади за кілька годин) — це препарати на основі фосфіду цинку, заборонені зараз. Отрути пролонгованої дії знижують здатність крові до згортання й ушкоджують стінки кровоносних судин.
Методом боротьби, що не несе небезпеку для людини і навколишнього середовища та значно дешевший, є біологічний. В його основі лежить застосування препарату бактороденцид. Він являє собою вологе зерно пшениці, вівса, ячменю, жита заражене бактеріями мишачого тифу. Смертельна доза для гризунів міститься у 2-3 зернинах. Перевагою є те, що миші заражаються одна від другої і, в результаті гине вся колонія. На відміну від хімічних принад, які потрібно розкладати доти, поки гризуни поїдають їх, бактороденцид вноситься одноразово. У боротьбі з мишами та полівками на полях, луках і садах витрачають 2 кг препарату на 1 га, в скирдах — 5-30 г на 1 куб. м, у парниках, складах з насіннєвою продукцією — 50-100 г на 100 кв. м.
Найкращими періодами для застосування бактороденциду проти мишоподібних гризунів є рання весна та пізня осінь. Він безпечний для людей, домашніх тварин та довкілля і значно дешевший від хімічних родентицидів.
Особливу увагу слід приділити посівам озимої пшениці, не допускаючи заселення їх полівками з осені. Для цього перед сівбою озимини знищують гризунів на попереднику і на прилеглих угіддях. У зниженні чисельності гризунів важливу роль відіграють запобіжні заходи: збирання врожаю без втрат, вчасна і якісна зяблева оранка.
Боротьбу з гризунами варто вести систематично, комбінуючи різні методи і засоби. Пам’ятайте: застосування навіть найефективніших засобів не рятує від повторного заселення гризунів. А головне — у гонитві за ефективністю не варто забруднювати навколишнє середовище і піддавати ризикові своє і чуже життя.
Крім того, восени відбувається масова міграція гризунів у склади готової продукції.
Проте крім гризунів, у складах можуть жити інші організми, набагато шкідливіші від мишей. Одним з них є карантинний шкідник капровий жук — дуже небезпечний шкідник зерна і різноманітних продуктів його переробки. Він пошкоджує більше 100 видів насіння різних культур. Шкодить личинка, яка перетворює заселену продукцію у порошкоподібну масу з екскрементів, залишків корму та личинкових шкірок і робить її непридатною для використання в їжу та на корм худобі. Особливо сильно пошкоджується насіннєвий матеріал, оскільки личинки в першу чергу виїдають зародки. У зв’язку з цим потрібно строго дотримуватися фітосанітарних заходів при
імпортуванні насіння, зерна та продуктів з нього. Ретельному інспектуванню повинні підлягати елеватори, млини, склади насіння, куди надходить імпортна рослинна продукція. При виявленні шкідника проводиться знезараження приміщень і продукції, яка в них зберігається.
Державна фітосанітарна інспекція у Жовківському районі.
