Головна Економіка Рава-Руський маслозавод вчасно переобладнав газові котли на дрова

Рава-Руський маслозавод вчасно переобладнав газові котли на дрова

558
0

На тлі України львівська молокопереробна галузь виглядає доволі пристойно. Найбільш потужними молокопереробними підприємствами на Львівщині є ЗАТ «Галичина», Львівський молочний комбінат, Самбірський молокозавод, РаваРуський маслозавод та Жидачівський сирзавод. Реформування аграрного сектора, економічні реалії сьогодення, конкуренція на ринку молочних продуктів внесли свої корективи, підштовхнули до модернізації, зміни організаційно-правових форм правління. Важливою проблемою розвитку молочного ринку є сировинна база, низька купівельна спроможність населення, зокрема сільських районів, високий рівень конкуренції з боку потужних підприємств, оснащених сучасним обладнанням і технологіями.

Про діяльність публічного акціонерного товариства «Рава-Руський маслозавод» ми попросили розповісти керівника Павла Васильовича Бориса, завітавши на жовківське підприємство. У ранкову пору тут кипить робота, бо саме у цей час привозять молоко.

— Хоч назва РаваРуський маслозавод збережена, але підприємство працює лише у Жовкві. Через деякі непорозуміння із депутатами РаваРуської міської ради ми нині зареєстровані у Жовкві, тут сприятливіші умови для ведення бізнесу.

Раніше, приблизно десять років тому, система виробництва підлягала поділу. 25-30 тонн молока найкращої якості переробляли за сезон на тверді сири у Жовкві, а 50-70 тонн молока гіршої якості — на масло та казеїн у Раві-Руській. Разом у два цехи надходило 80-100 тонн молокосировини. Зараз із тої ж мережі, яка територіально не змінилася, заготовляємо 10-12 тонн молока. Виробничі потужності підприємствавтричі більші, але немає сировини.

Заготівля молока проводиться на території Жовківського, частково Яворівського й Угнівської зони Сокальського районів. На Жовківщині збережено 15 молокопунктів і 2 мобільних. Найбільше молока заговляють у Забірї. За словами П. Бориса, ускладнює виробництво недобросовісна конкуренція у заготівельному процесі. «Підприємливі хлопці заїжджають у села й скуповують молоко. Реалізовують продукцію у спальних районах Львова, і мають швидкий заробіток, оминаючи всі бюджетні платежі і ветеринарносанітарні вимоги. А ми проплачуємо людям за сировину раз у два тижні, коли гроші надходять з товарообігу, окрім того, платимо податки, заробітну плату. А підтримки у контролюючих служб стосовно законності такої «діяльності» немає, тому з «вітряками» не повоюєш. Ми пропонуємо свої послуги цілорічно, а вониколи вигідно».

Нині за літр молока підприємство платить 2,2-2,5 гривень, а фермерським господарствам  — 3,5-4 грн., залежно від кількості. Із великих молочнотоварних виробників, які залишились, ми працюємо із ФГ «Лелик», господарством аграрного університету, ФГ «Вулик». Механізоване доїння корів без впливу зовнішніх факторів, охолодження молока впливає на якість сировини. Але велике молочнотоварне виробництво у нас відійшло у небуття, а відновити нелегко. Тому молокопереробні заводи працюють не на повну потужність через недостатність сировини. Для прикладу, потужний молокозавод Радехівщини «Галичина» заготовляє сировину із пяти областей західного регіону, з Львівщинилише 10 відсотків. Збережені молокопереробні підприємства у Самборі та Жидачеві.

Одинадцять років РаваРуський маслозавод працював із торговою маркою «Роси»,  яка  перейшла до «Тульчинки», і спеціалізувався на виготовленні твердих сирів. Через невигідні умови наше підприємство цьогоріч почало співпрацю із торговою маркою «Радимо» (пригадайте малюнок українки із віночком на продукції у спеціалізованих супермаркетах). Але опрацьовується питання створення своєї торгової марки, можливо, із розточанським акцентом.

Нині виготовляємо твердий кисломолочний сир двох видів жирності, який не потребує пресування, користується найбільшим попитом у споживачів, — розповідає Павло Васильович. — Через спрощене виробництво і меншу ціну ми отримуємо «короткі гроші», які повертаються за тиждень. Відновлюємо виробництво сиру «Львівський», до того ж у менших упаковках, сирів із чедерезацією і натурального копчення на буковій і дубовій тирсі.

Реалізовуємо свою продукцію на базових торгових точках у Жовкві (магазин «Молоко») та РавіРуській (на прохідній маслозаводу). Низька купівельна спроможність населення відповідно позначилась на рівні попиту. У так звані соціальні дні, коли люди отримують пенсію, зарплату чи інші виплати, реалізація продукції збільшується, і виторг зростає. Завдяки налагодженій співпраці у нас конкретна домовленість із власниками спеціалізованих магазинів, щоб не ставили великих націнок і не завищували ціну реалізації. Ми зацікавлені в тому, щоб наша продукція конкурувала і за ціною, і за якістю. Над цим і працюємо у виробничому процесі.

Три роки тому відмовились від газу, бо передбачали енергозалежність і подорожчання. Газові котли переобладнали на дрова. Таке альтернативне паливо значно, приблизно 70 відсотків, економить наші витрати на забезпечення виробничого процесу.  Життя вчить заощаджувати і на роботі, і вдома. Поіншому бути не може. Окрім того, весь автотранспорт перевели на газ, що теж дозволяє заощаджувати кошти на пальному. Через високі витрати наша продукція була б дорожчою і неконкурентноспроможною на ринку. Тому мусимо думати, які статті витрат у собівартості зменшити, бо такі економічні реалії.

Чисельність працівників  Рава-Руського маслозаводу нині становить 59 чоловік, середня заробітна плата —  2480 гривень. За минулий рік підприємство сплатило 268 тис. грн. єдиного податку, 93 тис. грн. — місцевого і 370 тис. грн. податку на додану вартість. Але, на жаль, за словами керівництва заводу, підтримки від  чиновників немає, виробничі проблеми вирішуй сам. А найбільше треба сконцентровувати увагу на створенні нових робочих місць і наповненні бюджету.

Уляна Лащівська

.

На світлині: завідувач складу готової продукції  Наталія Кріп, яка більше десяти років працює на підприємстві.