Жовківщина славиться численними релігійними спорудами, зведеними нашими прадідами ще у минулому столітті чи значно давніше, також і побудованими уже у теперішній час. Наші краяни з давніх-давен заносили у церквах спільні і щирі молитви до Господа, Пресвятої Богородиці, своїх покровителів, благали їх ласки і заступництва.
Окрасою села і духовним осередком у Погариську стала побудована 14 років тому каплиця рівноапостольного Володимира Великого. У 1997 році громада з ініціативи отця Ярослава почала виготовляти документацію для будівництва церковці, а уже у 2001 році відправлено першу Літургію. Над зведенням каплиці трудилися усі спільно, працювали, як бджілки, не покладаючи рук, збирали пожертвування. З Божою допомогою результат не забарився. І погарищани, і гості нині милуються духовним творінням для величання і прослави Господа і покровителя села святого рівноапостольного Володимира.
— Найперше, хочу наголосити, що у Жовківському районі це єдина каплиця, яка носить ім’я Святого Володимира, — поділився у розмові настоятель митрофорний протоієрей Ярослав Кунинець. – Громада Погариська обрала свого покровителя, київського князя і хрестителя України. Тож щорічно, 28 липня, у день празника разом зі собором священиків, парафіянами, гостями величаємо цього великого Святого і молитовно благаємо миру, любові і спокою у родинах, селах, містах і загалом в Україні та світі. Загальний празник цілої нашої парафії – Успення Пресвятої Богородиці, а в Погариську – на Володимира.
На превеликий жаль, день рівноапостольного Володимира у нас святкується неналежно. На державному рівні ми повинні вшановувати хрестителів держави – княгиню Ольгу і князя Володимира. Бо завдяки їм Україна увійшла у когорту розвинених європейських держав. З особливими почестями грузини величають рівноапостольну Ніну – просвітительку Грузії. Так і ми повинні вшановувати пам’ять Ольги та Володимира. Тому наша парафія особливо звернула увагу на це питання. У день рівноапостольної княгині Ольги відправляємо святочне Богослужіння у Думичах, а в день рівноапостольного Володимира – у Погариську.
Отець Ярослав відновив у спогадах спільну, велику та водночас і нелегку працю погарищан, які трудилися над будівництвом каплиці. Найбільше до зведення церковці долучилися Степан Максимик, Михайло Сабан, Василь Мавдрик, Олексій Солтис, Іван Мавдрик, Іван Павлик, Василь Попудник. Художниця зі Жовкви Леся Семочко розписала каплицю всередині, Микола Сташко з Липника працює над іконостасом. Завдячуючи Наталії Жук, Галині Ярмолі, Оксані Жук, Ірині Лозі і її чоловікові Василеві, Ользі Миргородській церква засяяла різнобарв’ям вишивок. Про чистоту Божого дому турбуються Надія Жуковська, Любов Солтис, Марія Сало, Галина Вдович та інші парафіянки.
— У нинішній непростий час нам найбільше не вистачає любові, миру і спокою, — зауважив о. Ярослав. — Тож зичу усім християнам щирої молитви до Небесного Отця. Коли ж Господь скерує, буде мир і спокій у державі, любов і злагода – у родинах. Благаймо Божого благословення на українську землю й усіх нас!
Уже 38 років сіє святе Боже насіння на довіреній його піклуванню ниві митрофорний протоієрей Ярослав Кунинець – настоятель Монастироцької УПЦ КП. Його знають і за межами Жовківщини. Заслуженою повагою й авторитетом користується священик у жителів сіл Погариська, Кам’яної Гори, Підзабави. З Божою поміччю і його допомогою тут збудовані церковці, які своєю чудовою архітектурою прикрашають села. Отець Ярослав, як добрий духовний наставник парафії, вміє зрозуміти кожного, дати корисну пораду у складних життєвих ситуаціях. До нього тягнуться люди. Як справжній патріот, свідомий українець, духовний сіяч прищеплює любов до Бога, до рідної мови, до нашої неньки-України. Від людей йому дяка і шана.
Уляна Головенько.
