75 років тому німецька окупація в Україні призвела до того, що багато пам’яток архітектури зазнали занепаду. В цей час постраждала і єврейська громада м. Жовкви. Її пам’ятка – синагога, що сьогодні своїм зовнішнім виглядом нагадує руїну і потребує реставрації.
Історія будівництва синагоги.
Вона бере початок від 1600 року, коли белзський воєвода Станіслав Жолкевський дозволив юдеям звести будинок молитви. Перша синагога була дерев’яна і зведена на місці сучасної.
Будівництво мурованої синагоги тривало з 1692 року до 1700 року. Після завершення будівельних робіт, вона набула вигляду ренесансово-барокової споруди. А реставраційно-реконструкційні роботи, які проводились в 1830-х роках, підсилили її романтизм. У червні 1941 року нацисти намагалися знищити синагогу: були зруйновані всі склепіння, згоріли багаті інтер’єри. В 1955-1956 роках споруда частково відбудована: відтворені колони і склепіння головного залу, споруджено дах і відремонтовано фасади.
Що було зроблено для реставрації
Із того часу минуло більше півстоліття. І визначальна пам’ятка XVII ст. знову опинилася на грані виживання.
«Місцева громадська організація «Жовківський Центр міського розвитку «Світло Культури», готуючи програму збереження і відновлення архітектурних пам’яток Жовкви, зайнялася пошуком коштів для їх реалізації», – розповідає Михайло Кубай, заступник директора з науково-реставраційної роботи Державного історико-архітектурного заповідника Жовкви. – Була подана заявка в Нью-Йорк до Фонду Світових Пам’яток (WMF). Упродовж 2-4-х років виділено деякі кошти на виведення синагоги з аварійного стану. Задіяно три гранти на загальну суму 49 тис. дол. Проведено археологічні дослідження, відкопана південна прибудова, синагога вичищена всередині.
Зроблено укріплення і реставрацію південної стіни, яка в будь-який час могла обвалитися, зсунутися вниз. Було зроблено документації дахів, розібрано і очищено стару покрівлю над головним залом, що був в аварійному стані, і влаштовані нові конструкції. Дві третини даху ми встигли покрити мідною бляхою. Пізніше, тимчасово, покрили руберойдом, бо не вистачило грошей. За державні кошти 2008 року було закінчене, хоча не повністю, мідне покриття даху. Також за державні кошти почалися і фасадні роботи. Невдовзі фінансування припинилося, і було зроблено тільки західну частину фасаду. Всі стадії робіт нами задокументовані, складено повні технічні, фінансові та аналітичні звіти.
На цей час заповідник вже кілька разів подавав проекти на реставрацію синагоги в Посольський фонд США збереження культурної спадщини. Фактично, це єдина організація, яка може профінансувати. На початку подавали великий проект на повну реставрацію, але нічого не приходило. Торік ми подали невеликий проект, щоб її трохи забезпечити, використовувати в такому стані, в якому вона є».
Синагога – єврейська святиня
Жовківська синагога належить до державної спадщини, але водночас – це колиска євреїв, їхня цінність і пам’ятка.
Перша єврейська громада постала ще в містечку Винники, до появи назви «Жовква» в 1593 році. У першій половині XVII ст. євреям уже належали декілька важливих будівель: дерев’яна синагога, ритуальна лазня-міква, шпиталь-хекдеш, а також вони мали свій власний цвинтар, перші поховання на якому датувались 1610 роком. 1931 року в Жовкві нараховувалось 3000 євреїв, а у Жовківському повіті – 3344. Німецька окупація 1941-1943 років перекреслює 350-річну історію єврейської громади Жовкви. В наступні десятиріччя єврейські споруди і пам’ятки зазнають занепаду.
Будівля зсередини
Синагога у Жовкві знаходиться у найнижчій частині середмістя, тому в репрезентативній панорамі міста її не видно. Стіни збудовані з каменю і цегли. Входячи у приміщення будівлі, відчувається дух ренесансу й старовини. Перед нами постає головний молитовний зал, який розділений чотирма круглими колонами, що підтримують дев’ять хрестових склепінь і ділять залу на дев’ять частин.
На східній стіні збереглася ніша для зберігання сувоїв Тори, яка декорована бароковою ліпниною. Тут ще досі помітні фрагменти рослинних та геометричних орнаментів. Над нішею Тори встановлене кругле вікно, яке підкреслює сакральний характер монументальної споруди. Стіни зсередини сірі, одноманітні, від яких віє сирістю і холодом. Вони пошарпані, в багатьох місцях обвалені. Вікна великі, розташовані високо, добре освітлюють приміщення. В головній залі знаходяться дошки, цегла попередніх періодів, але хоча б прибрано. Піднявшись на емпору, яка знаходиться в стіні західної синагогальної брили, звідси можна потрапити на дах. Вікна тут маленькі (деякі з них побиті і забиті дошками), вони слабо освітлюють приміщення. Тут також лежать акуратно поскладані дошки, керамічна дахівка, дерев’яний гонт. До певної міри синагога нагадує нам склад, де зберігаються будівельні матеріали. Незважаючи на те, що ми бачимо всередині синагоги, це не применшує її архітектурної вартості.
Плани на майбутнє
Як зазначив Михайло Кубай: «Нами було узгоджено на майбутнє використання цієї синагоги, як центру-музею єврейської культури Галичини, як державної установи — відділу Львівського інституту народознавства. Це було погоджено з керівництвом інституту. Коли буде реставровано приміщення, тоді можна зробити виставковий зал. У Львівському музеї етнографії та художнього промислу залишена колекція Кочтельна, яка була б експонована в Жовкві. Це дуже відома колосальна річ, яка може принести великі доходи місту. Для того, щоб синагога функціонувала як музей, потрібні допоміжні приміщення. При синагозі була колись духовна школа для дітей. Є шанси її відновити, де можна було б зробити офісне приміщення для музею, приміщення-обслуговування для прийому, конференц-зал, організувати туристичний центр для євреїв. У синагозі розміщений вели-кий зал, дві галереї, кімнатка і вестибюль. Щоб цей комплекс працював, треба добудувати ще невеличку споруду. Частково територію синагоги на вул. Запорізькій займає торговий павільйон Павлюка. Вже давно ведуться розмови щодо відтворення павільйону для духовної школи. Саме такий запланований об’єкт мав би велике значення для нашого міста».
Щоб реалізувати плани щодо майбутнього синагоги, потрібно 1-1,5 млн. дол. «У державі не працюють пам’яткоохоронні програми. Вартість робіт визначається на підставі проектної документації. Поки що документації немає», – розповідає Михайло Кубай, заступник директора з науково-реставра-ційної роботи Державного історико-архітектурного заповідника м. Жовкви.
«Мої колеги з відділу охорони історичних пам’яток не пригадують, щоб за останніх п’ять років надходили звернення щодо фінансування жовківської синагоги, – розповів Тарас Гринчишин, керівник відділу релігій та національностей Департаменту з питань культури, національностей та релігій у Львівській облдержадміністрації. – Окрім того, зараз цією пам’яткою опікує-ться Державний історико-архітектурний заповідник у Жовкві. У Львові є дві збережені синагоги: одна чинна, одна нечинна та ще кілька перебудованих. Узагалі синагога – це не тільки храм, як приміщення для зібрань. Часто невеликі місцеві єврейські громади не мають достатньо коштів на відбудову своїх пам’яток. Водночас велику синагогу у Дрогобичі ззовні вже відреставровано».
Значення жовківської синагоги
Свого часу синагога у Жовкві була однією з найбільших і найкрасивіших духовних споруд Європи у стилі ренесансу. В Тель-Авіві є декілька синагог, збудованих за її взірцем. У сучасних синагогах Єрусалиму можна побачити копії її головного входу; зображення самої споруди знаходяться на багатьох надмогильних пам’ятках в Ізраїлі. Жовківська синагога – це об’єкт світового значення.
Сьогодні синагога у м. Жовкві, яка занесена до списку Нью-Йоркського фонду світових пам’яток «100 пам’яток світу, які знаходяться у загрозливому стані», не руйнується, бо виведена з аварійного стану, але поки що не відреставрована.
Ольга ТУРЧИН.
