Головна Герої 30-річний житель з Жовкви – герой війни на Сході

30-річний житель з Жовкви – герой війни на Сході

188
0

30-річний житель м. Жовкви, капітан Дмитро Мерзлікін отримав важкі поранення 11 червня у бою біля с. Зеленопілля. Тоді колони українських військ, серед яких і був Дмитро, потрапили під шквальний вогонь ворожих «Градів».

Вирішив стати військовим через те, що народився у родині військовослужбовців, пішовши слідами батька та діда. Моя сім’я часто змінювала місце проживання. Останнє місце, де служив батько, — Львівська область, м. Жовква. Там провів своє дитинство, закінчив школу, Жовква стала моїм рідним містом.

Яартилерист, як і мій батько. Навчався в Сумському військовому університеті ракетних військ артилерії і в 2005 році став його випускником. Під час ротації, потрапив до Тернополя, де відслужив 8 років. Згодом відбулось скорочення Збройних сил України, внаслідок, мене перевели у Яворів. Там я командував взводомдля мене не знайшли капітанської посади.

Ніколи не думав, що доведеться воювати. Проте наші викладачі завжди говорили, що в будьякий момент може розпочатись війна за Крим. Лише ніхто не припускав, що нападе саме Росія. Думали, що будуть бунтувати кримські татари, з метою від’єднання.

Коли потрапляєш на війну, потрібно для себе вирішити: або ти, або тебе. Це щось нагадує те, як люди заробляють гроші: зміг розкрутитисьзалишився ситий і задоволений.

Ще зовсім недавно усі вважали, що військові не потрібні: ми з ніким не воюємо, тому армія  повинна утримувати себе сама. Не знаю, як тепер будуть ставитись до людей у погонах, після подій на Сході.

У травні ми виїхали в зону АТО із м. Яворова. Приблизно через три тижні наш табір стояв під Зеленопіллям. Там були дві колони 72-ї та 79-ї  бригад, нас усіх обстріляли.

Усе відбувалось як у кінофільмі, тільки набагато страшніше і цілком реально. Чорне від диму небо, земля піднімається вгору. Перед обстрілом я тільки встиг лягти, позаяк супроводжував останню колону, яка під’їхала вранці. Заповз у палатку біля машини, тут кричать: «Обстріл!». Рефлекторно вискочив із палатки. Вибухнув снаряд, осколок влучив у голову. Я впав на землю, помацав лицевуха на місці, на очі бачу, лише на  праве трохи гірше, бо затекло. Подумав, що все добре, я живий, можу бігти далі до окопу. І буквально через дві секунди вибухнув другий снаряд, який поранив ногу. Я зрозумів, що нога перебита, через шок болю не відчував. Покрутивши стопу вправовліво, переконався, що можу рухати ногою. Повзти не зміг: ще один осколок  був у паху, іншийв плечі, і ще одинв, так би мовити, м’якій частині тіла. Прибігли мої солдати і на плащпалатці  віднесли мене у безпечне місце. Було дуже важко, мені пробило щоку, я наковтався крові.

Лікуватись доведеться довго. Осколок зачепив кістку, зламавши її із зміщенням. Щоб зібрати її докупи, довелось поставити апарат Елізарова. Вже повинні були відправити мене в Ірпінь на реабілітацію, але на нозі утворилась гематома – знову зробили операцію. Зі страхом мені допомогли впоратись дружина і донька, віра в те, що потрібно вижити. Думаю про те, хто про них подбає, якщо не я.

Як допомогти Дмитру Мерзлікіну

На сьогоднішній день у Дмитра численні поранення: черепнолицева травма (осколкове поранення наскрізьвід правого боку щелепи до лівого виска), роздроблена велика гомілкова кістка, та пошкоджений вушний нерв.

Усі небайдужі можуть допомогти герою, батьку, сімянину Дмитру Мерзлікіну за такою контактною інформацією:

Картка ПриватБанку: 5167987208201679.

Номер телефону батька: 067-449-40-38.