Минають роки, відлітають у вічність. Пройшло вже 70 років, відколи замовкли останні постріли гармат. Усе далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові і свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто”. Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним. Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгожданного визволення, що прийшло на нашу землю.
…І думалося, що ця війна остання, і людство більше не допустить такого знущання над собою. Проте квітень 1986 року знову підняв по бойовій тривозі військових і цивільних. Ворог був невидимий і ще страшніший. Ім’я йому – некерований атом…Але не тільки Чорнобиль, а й Афганістан побілив скроні молодих хлопців, щедро обсипав груди бойовими орденами. Та нагороди ніколи не піднімуть бойових побратимів, що повертались додому в «чорних тюльпанах». 2014-тий… Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-охоронцями у небі. Цей Ангельський Хор безупинно, як у дзвін, стукає у наші серця, не даючи їм збайдужіти, зачерствіти й вкритись пилюкою нових, помножених і непрощенних гріхів. Другий рік безупинної, кривавої, ніким не оголошеної війни, забрав тисячі невинних людей…Ці всі люди – справжні герої! Герої не вмирають! Вони завжди будуть у наших серцях. Адже ми пережили не одну катастрофу, не одну війну, не один геноцид – і вижили, бо, як співається в народній пісні, кожна християнська душа має чотири матері, а материнська любов — всесильна! Вона здатна творити чудеса!
Усі ці події, і трагічні, і приємні, були відзначені у бібліотеці та Народному домі села Городжева. Завідувач бібліотеки М. М. Кирик разом із активними читачами (учнями початкової школи та учасниками любительського об’єднання «Живе слово») провели годину пам’яті, присвячену 29-й річниці трагедії на ЧАЕС. Не оминули увагою такого ліричного і милого серцю свята, як День Матері (дитячий ранок «Моя матуся — найкраща»). Наймолодші читачі розповіли своїм мамам, як вони їх люблять, цінують, поважають і бережуть.
«Це була радість зі сльозами на очах» — саме так можна сказати про теплу і зворушливу зустріч вшанування ветеранів села Городжева (70-ту річницю Перемоги святкують лише 3 ветерани: Дмитро Кулявець, Микола Семочко, Ярослав Гринчук). Зав. бібліотеки М. М. Кирик, директор Народного дому Г. С. Білан та члени любительського обєднання «Живе слово» Олег Кріль, Роман Гринчук, Роман Семочко відвідали воїнів (на світлині — в гостях у Миколи Семочка) та зі словами безмежної вдячності, шани і любові подарували квіти і пригостили солодкими гостинцями.
Всю доброту, яка існує в світі,
Всю радість, що живе серед людей,
Найкращі всі, що до вподоби, квіти
Даруєм вам у цей святковий день!
Отож, любі друзі, пам’ятаймо тих, хто повернувся і поліг у боях, тих, хто сьогодні бореться у зоні АТО, бережімо своїх матерів і свою Україну — неньку, щиро молімось до Матінки Божої, і вклонімось всі ми низько їм до землі.
Наш кореспондент.
