Головна Герої У Старому Селі перепоховали 19-річного Героя

У Старому Селі перепоховали 19-річного Героя

167
0

Невмирущими стануть імена нинішніх Героїв, які зростали на жовківській землі. Наш святий обов’язок — завжди пам’ятати тих, хто віддав найбільшу ціну — життя — за українську незалежність, за кожного з нас. Упродовж 2014 року і січня 2015 року Жовківщина попрощалася з одним Героєм Євромайдану — Анатолієм Жаловагою (м. Дубляни) і п’ятьма Героями, які загинули у зоні АТО, — Володимиром Поповичем (с. Гряда), Андрієм Панечком (с. Річки), Віктором Чернюхом (с. Любеля), Тарасом Дорошем (с. Малехів), Володимиром Збишком (м. Рава-Руська). Після деякого затишшя трагічна новина знову прилетіла у наш район.

Жовківщина втратила чергового захисника Вітчизни. У зоні проведення АТО загинув мешканець села Йоничів Липницької сільської ради Микола Федус.

Про долю 19-річного юнака майже рік не було нічого відомо. Востаннє його бачили живим 5 вересня 2014 року, коли він у складі 80-ї аеромобільної бригади потрапив у засідку у селі Цвітні Піски Луганської області. У той день загинуло кілька бійців АТО, самого ж Миколу Федуса вважали таким, що потрапив у полон. Лише завдяки аналізу ДНК вдалося встановити, що серед загиблих у той день був також і Микола Федус.

14 липня Жовківщина зустрічала тіло загиблого Героя. Мешканці багатьох населених пунктів, розташованих на дорозі Львів-Рава-Руська, у той день вийшли зустріти та віддати шану Миколі Федусу. Усю ніч з 14 на 15 липня у церкві Старого Села кожен міг попрощатися зі загиблим Героєм.

Наступного дня, 15 липня, у Старому Селі відбулося перепоховання Миколи Федуса. 10 місяців він був похований як невідомий захисник на цвинтарі у Старобільську Луганської області.

Здавалося, провести в останню путь вийшло не лише все село, а й чимало мешканців довколишніх сіл та Рави-Руської: це і близькі та далекі родичі, сусіди, друзі, однокласники та вчителі, товариші по зброї та пересічні громадяни, для яких віддати шану загиблому Героєві було найменше, що вони могли зробити.

У церкві яблуку ніде було впасти. Сльози котились з очей як у дітей, так і в дорослих. Плакало навіть небо. Тільки-но труну з тілом опустили у могилу, почав падати сильний дощ, який посилювався доти, доки її не засипали землею.

Андрій Бучко.