Головна Коротко Вірю в нашу перемогу!

Вірю в нашу перемогу!

112
0

Зимові свята увійшли в свої права. Здається, щойно раділи дню Св. Миколая, а вже й завітав Новий 2015 рік. Відтак Вифлеємська зірка сповістила про народження Божої Дитини і Спасителя світу Ісуса. Почався новий відлік днів, подій та вражень. І всі прагнемо, щоб були вони добрими та радісними!

Дякувати Богу, ми прожили ще один рік, який, впевнена, запам’ятається кожному українцеві, як віковий і доленосний. Мабуть, не кожен ясновидець, астролог, пророк міг передбачити такий розвиток подій у державі. Вічна пам’ять героям Небесної Сотні, які разом із тисячами сміливців змінили хід історії. Після захоплення Кримського півострова нашим військовим довелось долати імперську агресію найближчого сусіда. Кожного дня ми співчували сім’ям загиблим, стражданням поранених. Українська Армія і нині відстоює наше майбутнє і наших дітей, захищаючи незалежність і цілісність Батьківщини.

І так у стані війни, незважаючи на крихке перемир’я, завершився 2014-й. Рік втрат, сліз і страждань та, водночас загартованості й міцності. Ворог зробив нас сильнішими, розумнішими, толерантнішими один до одного… Нині з етнічної нації нарешті стали політичною нацією. Перш за все, ми почали цінити усе українське, ще більше полюбили свою землю, більш глибше занурюємось в історію, вивчаємо культуру нашого народу, вдосконалюємо знання рідної мови.

Українці після Революції Гідності відчули націоналістичне проростання — це великий позитив. Радіє поляк, коли каже «Я єстем поляк», білорус, кажучи «Я бєларус». І якщо вони стверджують це щиро, то чому українці не мають права захищати свої інтереси? Бо нема народу без патріотизму… Це те, що притаманне всьому живому. Починаючи від маленької мурашки, яка народжується у певному місці й в іншому просто жити не може, і закінчуючи людиною, в якої пуповина закопана на якісь території. Це природні речі, які утримують нас як людей. Кожен народ існує у сузір’ї величезної кількості народів, які є у світі, але завдяки індивідуальності, притаманній тільки тій території, культурі, він виокремлюється серед інших. І тому патріотизм завжди був. Наш гімн нині в цілому світі визнають як один із кращих, що придумало людство. Українців поважають у світі і люблять. І ми всіляко мусимо оправдати довір’я.

Після сплеску великого патрі-отизму і духу в Україні у нас прокидається велика радість життя. Попри те, що нині гинуть наші герої-захисники, бажання жити, продовжувати життя — це колосальне відчуття, яке приходить тільки в екстремальні моменти. Божа рука над нами є, українці щиро заносять свої молитви до Всевишнього. Треба зробити тільки найважливіше: бути згуртованими й уміти чути один одного. Просто набратись терпіння і пережити ці неймовірно складні обставини, пов’язані з тим, що в нас і заробітки малі, й роботи немає. Дуже важливо почуватися щасливим тоді, коли у тебе в кишені невелика сума купюр, мати великий дух. Є люди з великою кількістю грошей, але без смаку до життя. Тож не треба впадати в песимізм. Тим більше, що для оптимістичного погляду в наше майбутнє підстав значно більше!

Вірю в нашу перемогу, в наш народ, бо переконалася вже не раз в його силі і мудрості, у його далекоглядності і правоті.  Дороговказом і натхненням нехай стануть для кожного українця слова невмирущого Кобзаря: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає!». Тільки в єдності та любові здолаємо труднощі загальнодержавні, регіональні та сімейні. Нехай залишаться у минулому біль, образи, хвилювання і хвороби, розчарування та поневіряння. Хай наші серця наповняться добром і любов’ю. Бо розчарування, ненависть та злоба, на кого б вони не були спрямовані, нищать душу. І тільки прощення і любов — два крила, які творять майбутнє! У нас попереду — вагомі завдання і великі справи. Будьмо єдиними і натхненними духом любові  до рідної землі й почуттям патріотизму!

Уляна ЛАЩІВСЬКА.