Головна Культура Василь Симоненко – лицар патріотичної поезії

Василь Симоненко – лицар патріотичної поезії

282
0

До ювілею  відомого поета Василя Андрійовича Симоненка, поета шістдесятих років, якому цьогоріч виповнилося б 80 років з дня народження, у Народному домі м. Жовкви відбувся літературно-музичний вечір.

Перед учасниками заходу промайнуло все недовге життя Василя Симоненка, який став для нас символом правдивості художнього слова. Це постать, котра сколихнула суспільну думку України кінця 50-х – початку 60-х років минулого століття. Як спрагла земля вбирає в себе цілющу вологу дощу, так народ взяв у свою національну свідомість його чисту, правдиву поезію.

Життя поета можна порівняти зі спалахом блискавки. За 28 років, відміряних йому долею, він залишив сотні віршів, десятки новел, оповідань, статей, казок, листи, незавершені п’єси зі студентського життя тощо. Творчість Василя Симоненка увійшла до золотої скарбниці української літератури. Його вірші запалюють серця любов’ю до Батьківщини, до людини, пісні на слова поета зворушують глибокими і трепетними почуттями.

Упродовж  заходу звучали спомини про поета і, звичайно, його вірші. Особливо вразило присутніх виконання поезій школярами І. Скоропад, Л. Жук, О. Брень, Т. Гожельник, М. Ханасом, У. Смерекою. Тетяна Гожельник подарувала присутнім пісню на вірш В. Симоненка «Балада про мальви».

Яскравим був виступ тріо у складі  В. Постольона, М. Верещака та М. Качмара, котре подарувало пісню «Виростеш ти, сину» (Лебеді материнства) і не залишило нікого з присутніх байдужим. Запам’яталась усім  композиція «Ти знаєш, що ти – людина» за щирого виконання сімейного дуету Надії та Ігоря Сковронів.

Варто наголосити, що справжній поет – завжди, не тільки поет, а й пророк. Василь Симоненко напророкував народові України його велике майбутнє, адже «в його волячих жилах козацька кров пульсує і гуде», а також щось немислиме для епохи, яка настала після минулої світової війни: можливість ще однієї нової війни.

«Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну…»

Цей вірш прочитала надзвичайно чуттєво працівник дитячої бібліотеки Д. Висоцька. Те, що здавалося поетові тільки можливим, сьогодні, на жаль, стало реальністю: Україна знову у вогні, який розпалили на її кордонах московити.

Кожен із нас хоча б раз у житті звертався до творчості поета. Кожен знаходив у його віршах щось своє. Василь Симоненко своїм життям, своєю самовідданою любов’ю до рідного народу дає добрий приклад молоді, як треба любити Україну і її народ і як треба боротися проти її ворогів, боротися за волю, честь, права і свободу. Тож живімо, творімо й наслідуймо!

Зоряна Микитюк.