Наш край чудовий у кожну пору року. Милують око чепурні садиби як улітку, так і восени. А пройшовшись зимовим ранком по лісових гущавинах, ти немов би потрапляєш у казку з фільму «Три горішки для Попелюшки». І які прекрасні наші поля ранньої весни! Усе це доповнюють добрі, працьовиті люди. У кожному населеному пункті є щось унікальне, якась родзинка, про що хочеться розповісти.
Острівець чистоти і охайності
Їдучи з Жовкви до Львова, ми проїжджаємо і село Великий Дорошів, де живуть добрі, ввічливі та талановиті люди. Найвеличнішим у сільській місцевості вважається храм науки. Кожен, хто хоч раз побував на подвір’ї цього закладу, не заперечуватиме, що завітав до маленького острівця чистоти і охайності. І триває це ще з 1967 року, відколи збудована споруда.
Школа – це життя. Життя у мініатюрі. Ще у школі виявляються усі хороші та погані якості дітей, їхні здібності, бажання та наміри. Бо школа – перша ступінь випробовувань, перша перевірка знань і можливостей. Тому, хто складає цей перший іспит на відмінно, відкриваються широкі можливості та горизонти. Крім того, людина проводить у школі більшу половину свого дитинства.
Вхід до школи великодорошівців прикрашають декілька величезних туй. Інколи здається, що вони перешіптуються між собою. Багато ці вічнозелені деревця бачили і можуть розповісти про тих, хто вчився і хто вчиться.
На даний час у школі навчається 114 учнів. У кожному класі є і обдаровані діти, а серед них — учасники та призери олімпіад.
Праця і творчість – два крила людського буття
Це поєднання сповнює життя людини сенсом, піднімає особистість в очах інших, викликає почуття поваги. Таке ставлення й шану дарують оточуючі й для Василя Григоровича Гундзи – талановитого педагога та мудрого керівника. Своє знання та творчі вміння він передає молодшим поколінням. Його учні не один рік поспіль стають учасниками олімпіад із трудового навчання. На переконання Василя Григоровича, кожна дитина, навіть та, що має низьку успішність чи малодисциплінована, може здивувати. Все залежить від того, як вчасно відкрили її задатки. Завдяки розвиткові творчих здібностей виявляються обдаровані діти. З ними вчитель займається в позаурочний час, а коли вони досягають певного рівня майстерності, то передають свої знання молодшим учням.
Вмілий керівник незвичайними дерев’яними конструкціями прославляє свою школу, створюючи казковий світ різних виробів. На уроках трудового навчання учні цього закладу мають можливість майструвати найрізноманітніші дерев’яні витвори мистецтва, які за допомогою відданого справі вчителя стають справжніми шедеврами в мініатюрі, вражаючи неординарними творчими задумами.
Ініціативний та творчий підхід Василя Григоровича до всіх шкільних починань насправді гідний подиву. Він знає ім’я майже кожного школяра від 1 до 9 класу. Щоранку особисто зустрічає учнів на порозі школи, а після занять проводжає додому. І в цьому йому допомагає добре злагоджений педагогічний колектив. Це — насправді творча, ініціативна команда фахівців, яка забезпечує належний рівень знань учнів, яка ставить перед собою завдання – дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття власної гідності. Задля досягнення відповідних результатів проводиться масштабна та різноманітна робота на уроках: мозковий штурм, інтерв’ю, робота в групах, парах, дискусії, метод проектів, рольові ігри, нестандартні уроки тощо. Учителі школи з великим досвідом роботи, це – Любов Шпік, Ярослава Гриник, Ірина Кузіль, Вікторія Приходько, Ярослава Ненчук, Галина Біла, Володимир Хомин та Богдан Гончар, які спрямовують свої зусилля на формування особистості, готової до визнання свого місця у творчому перетворенні оточуючого світу, до саморозвитку.
На належному рівні тут проводяться позакласні заходи та профілактична робота. Працюють такі гуртки, як «Краєзнавчий», «Виразного слова», «Ансамбль», «Умілі руки», «Безпека життя», а також спортивні секції. Учнівський та вчительський колективи часто подорожують просторами нашого краю. Вони побували в Олеському та Золочівському замках, садибі Івана Франка та славному місті Дрогобичі, музеї народних поборників незалежності України С. Бандери та Є. Коновальця, святих місцях — Заглині та Страдчі, а ще скільки запланованих та незвіданих маршрутів чекають наших любителів подорожувати!
Ця школа є одним із небагатьох освітніх закладів району, двері якого відкриті не тільки для дітей із типовим рівнем розвитку, а й для дітей з особливими потребами, котрим необхідна виняткова турбота, особливо чуйне та доброзичливе ставлення до оточуючих. Педагогічний, а особливо учнівський колективи школи, докладають максимум зусиль, аби такі діти мали змогу почуватися затишно у великій шкільній родині, аби кожна дитина мала можливість всебічно розвиватися, почуватися повноцінним членом суспільства.
Справжньою окрасою школи є вестибюль, коридори, оформлення яких відображають минуле і сучасне українського народу. Тут безпосередньо і дошка пошани, і історичні дані про школу та шкільну родину, і про героїчну боротьбу українських воїнів на східних рубежах країни. Кожен підвіконник прикрашений різнобарв’ям квіткових вазонів. Усюди чисто та охайно. Треба додати, що двоє вчителів Ігор Жук та Богдан Гончар були мобілізовані та брали участь в АТО на сході України.
Звичайно, попри успіхи, у шкільної родини є і проблемні питання, які потребують нагального вирішення. Це і підстанція з освітлення, і під’їзна доріжка до школи, і належна майстерня та низка інших. Але, незважаючи на усі потреби, які залишаються ще невирішеними, великодорошівська шкільна родина втішається тим, що має, і не нарікає на долю. Дітвора ходить до школи, а когорта вчителів справно навчає і готує до нових звершень своїх вихованців.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
