Головна Освіта Самостійне життя, незвіданий світ…

Самостійне життя, незвіданий світ…

210
0

Відлік досягнень людини починається зі школи: спочатку з букваря, з першої  написаної літери — до атестата про середню освіту. Школа знайомить, розповідає, допомагає… Школа навчає, виховує, сіє «розумне, добре, вічне». Школа — це другий дім, у якому завжди багато яскравих вражень та позитивних емоцій. Золотою симфонією для кожного з нас звучить мелодія шкільного дзвоника, як відгомін далекого дитинства, у яке неможливо повернутися.

Минулої п’ятниці останній цьогорічний шкільний дзвінок лунав для учнів, вчителів, випускників, гостей в усіх куточках нашої славної Жовківщини. Цього дня погода не радувала. Похмуре небо застерігало, що ось-ось піде дощ. Але, попри все, шкільне подвір’я Жовківської ЗОШ № 3 було святкове і гамірне.

Усі в передчутті святковості. Для 31 випускника це свято стало подвійно хвилюючим і незабутнім. Адже вони розпочинали перші ази науки ще в іншій школі, у замку, де альма-матер не була така простора і затишна, а завершили в чудовій теплій будівлі. Шкільне подвір’я не впізнати. Музика, сміх, повітряні кульки, гарний настрій, святково вбрані учні, буяння квітів. Під гучні оплески шкільної громади та маршу, під маминими рушниками виходять винуватці торжества на шкільне подвір’я. Дівчатка в українських строях з пишними ружами, вплетеними у їхні зачіски, юнаки у вишитих сорочках. Супроводжують їх перша вчителька – Оксана Голяк та класний керівник – Оксана Процайло. І ось хвилююча мить – святкову лінійку урочисто відкрито. Шкільна родина приймає слова-звернення від директора школи Ігоря Скиби, гостей — отців Петра Бранця та Василя Батюка, першого заступника голови Жовківської РДА Надії Щур, керуючої справами виконкому Жовківська міськрада Галини Бліхарської, представника ЛДАУ Олександра Дмитроци, випускників  Орисі Татомир та Василини Пірко, матерів Надії Шарко та Анни Черник.  Грамоти, подяки за активне учнівське життя упродовж навчання, побажання нових звершень все линули і линули. Традиційно цього дня відзначали усіх учнів, хто вартий цих відзнак.

Мудра народна скарбниця береже найкращі традиції. Здавна в народі так ведеться, що в будь-яку дорогу —  чи ту доріжку, що мати піднесе немовляті, чи сімейну стежину молодої пари, чи таку, на яку ступили одинадцятикласники, залишивши в своїй та шкільній домівці дитинство,  освячується хлібом-сіллю на розстеленому вишитому рушникові.  Батьки Анна Черник та Віталій Татомир благословляють своїх дітей в доросле, самостійне життя, у незвіданий світ. 

Школа  живе горінням дитячих і вчительських сердець. На святі від теплоти сердець заграли символічні кольори веселки – кульки, які злинули у небо, аби школа почала писати свою нову сторінку.

На перехресті 7 доріг, 7 вітрів,

Часів минулих, прожитих років,

Є місце, де в усьому незабутнє:

Країна, що народжує майбутнє.

В ній перше слово і вітання,

В ній завжди зустріч і прощання,

Це оберіг дитинства,

Що ніколи не згаса,

У ньому нашого життя невичерпна душа!

Такими гарними віршованими рядками завершилася урочистість, а далі одинадцятикласники під звуки передзвону попрямували на свій останній урок у стінах школи. Учні мали змогу поринути у минуле, у свої спогади. Хвилюючим був момент, коли у спогадах оживали альбомні сторінки від 1 до 11 класу, які нагадували про роки дитинства, молодості, юності.

Отож, дорогі випускники, ідіть красиві, сильні, юні, гожі. Ідіть в життя, що сповнене чудес. Ідіть, і хай вам доля допоможе, і мамина молитва — до небес!

Зоряна ГУМНИЦЬКА.