Першовереснева феєрія святкувань Першого дзвоника минулого понеділка прокотилось шкільними подвір’ями Жовківщини. Без надмірної помпезності та вишуканості. Втім з особливим патріотичним піднесеням та з витонченим виконанням українського славня.
Розділили святочності Дня знань і представники владних структур району. Голова Жовківської районної ради Тадей Швай побував на першій лінійці у Львівському державному аграрному університеті, де став свідком посвячення в студенти. Очільник Жовківськох РДА Богдан Юрдига разом із керівником відділу освіти Михайлом Ковалем нагодилися у Туринківську ЗОШ, на вотчину останнього. Перший заступник голови РДА Надія Щур святкувала свято Першого дзвоника разом із педагогічним та учнівським колективами Гійченської школи, а завідувачка справ виконавчого апарату Жовківської районної ради Надія Солтис відчула урочистість заходу з нагоди Дня знань у Жовківській ЗОШ № 1.
Не опинилися осторонь важливої школярської, педагогічної та батьківської події журналісти часопису.
Найголовніше — мир в країні
Урочисто відкрила двері перед своїми вихованцями рідна артасівська школа, вітаючи молодь із Днем знань. Для когось початок навчального року 1-го вересня став традиційним, а для декого він відкрив нове, цікаве, незвідане життя.
Святкування Дня знань в с. Артасові цього року мало своє унікальне, патріотичне забарвлення. Під акомпанемент козацького маршу виходили на рідне подвір’я старенької школи її молоде виховання. Проте, це були не просто святкова хода і шикування. Відбувся, так званий, «флеш–моб», присвячений трагічним сторінкам війни в зоні АТО. Учнями артасівської школи було викладене «живими» літерами слово — «МИР». У такий спосіб, школярі показали свою національну позицію, свою любов до України, побажавши всім мирного майбутнього. Після чого прозвучав духовний гімн «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни..». У цій атмосфері відбулось святкове внесення прапора України і відкриття святкування Дня знань — виконанням Державного гімну.
Урочисту шкільну лінійку відкрив святковою промовою директор артасівської школи Петро Павлюк. Побажав дітлахам щирого натхнення, снаги до нових навчальних вершин. Згадав про рідних героїв та прикрі реалії війни на сході країни, закликаючи вшанувати наших полеглих братів хвилиною мовчання. Заграла сумна пісня «Плине кача по Тисині…». Настала сумна хвилина, можна було прочитати той сум навіть і в розгублених оченятах найменших школярів. До слова долучились і місцеві священнослужителі о. Михайло та о. Руслан. Своєю молитвою та словом Божим благословили вони артасівську шкільну родину на нові навчальні звершення. Та привітали маленьких першокласників із їхнім шкільним дебютом.
Ласкаві теплі проміння пробігали по обличчях учнів і відбивали примружені личка головних учасників свята – першокласників. Саме до них була прикута най–більша увага. Бо вони вперше переступили поріг своєї нової домівки – рідної школи. Цього дня вони пройшли своє «бойове хрещення», першими продекламованими рядками, першими словами привітання, першими шкільними подарунками і сюрпризами. Вперше вони з новим колективом проспівали Гімн, тримаючи правицю на серці. Своїми палкими побажаннями поділилась із дебютантами навчальної ниви і перша вчителька. Вона у найближчі кілька років стане для них рідною душею, другом та наставником і поведе у свідоме учнівське майбуття. Материнське серце найрідніше, і її слово завжди визначальне – привітала першокласників одна із матерів.
Урочистості в артасівській школі підходили до свого завершення. Пролунав перший дзвінок, що сигналізував початок першого уроку в цьому році. Попри невелику кількість учнів, свято Дня знань у школі с. Артасова було пройняте патріотичним духом і прекрасним авторським ентузіазмом. Маленька горстка патріотів місцевої школи зуміла зорганізувати атмосферу свята, навчального духу та патріотичного виховання.
Учитися долати труднощі та впевнено
крокувати до мети
Цьогоріч, теж у свято Знань, усі школи Жовківщини знову наповнились метушнею, дитячим сміхом і справжнім життям. У цей вересневий день першачки вперше сіли за шкільні парти та почули прем’єру шкільного дзвоника. Так, учні Зіболківської ЗОШ І-ІІІ ступеня одягнулися, як справжні патріоти своєї держави – у вишиті строї, а ще дівчатка вплели у свої пишні коси синьо-жовті стрічки та принесли такого ж кольору букети квітів. За парти цього навчального року вперше сіло 14 школярів. Перед початком святкування Державний прапор підняли кращі учні Юрій Верещак, Марта Козак та Ольга Гулій. Коли звучав Гімн, то разом його співали старшокласники, вчителі, гості свята. На святкові урочистості завітали сільський голова Олег Гусак, священнослужитель о. Богдан.
Війт привітав усіх зі святом і побажав, особливо першокласникам і майбутнім випускникам, успіху, здоров’я, ясного та гострого розуму, бути уважними, докладати максимум зусиль до навчання, щоб прокласти собі добру дорогу в майбутнє. Також сільський голова дякував вчителям за те, що вони вкладають душу і серце в наших дітей. А усім присутнім побажав миру. Директор школи Ірена Жук вітала колег зі святом і бажала їм терпіння та творчої наснаги. Ірена Болеславівна говорила про мир і перемогу й зичила усім присутнім вірити в те, що в нашій країні незабаром усе буде добре.
Із рук директора першачки отримали букварик – першу їхню книгу та символічні подаруночки. Також було вшановано хвилиною мовчання усіх загиблих патріотів. Багато жінок, особливо пенсійного віку, плакали й квапливо витирали сльози з очей.
І ось перший дзвоник задзеленчав у руках Дмитра Світлика й Вікторії Горлай. Матері першо-класників не стримували сліз, радіючи за своїх чад та шкодуючи, що ті так швидко виросли. Святковість підійшла до завершення, право першими зайти до школи надали звісно ж першачкам. А у той час синьо-жовті повітряні кульки – кульки єдності полетіли в небо.
ДЕНЬ, ЩО ЗАЛИШИТЬ СПОГАД НА ВСЕ ЖИТТЯ
Ще задовго до початку урочистої лінійки у Малих Передримах відчувалось наближення чогось особливого, давно очікуваного. Метушились на шкільному под-вір’ї школярі у яскравих вишиванках, викладаючи із пелюстків квітів величезний дзвінок, неквапливо у класах останні приготування провадили педагоги. І назагал складалось враження присутності у якомусь особливому місці, далекому від загальних тривог і негараздів.
Тут, у цьому затишному куточку, у розмаї буйної, ще по-літньому зеленої природи, і дихається легше, і якось тепло і затишно на серці. Втім ці відчуття, мабуть, притаманні лише тим, хто вперше приїхав сюди. Та вже ті прояви благовоління, а ще цікаве спілкування з людьми, від яких так і віяло позитивністю та щирістю, зумовлювали переконатися про потребу приїзду.
Здавалось би, маленька школа, у маленькому селі, розташована у глибинці… Та скільки цікавого дізнаєшся, щоб захопитися та зачудуватися. У світ шкільних досягнень повела мене вчителька хімії і біології Оксана Гедз, трудовий стаж якої на педагогічній ниві дістався 13-го року. У невеликому учнівському колективі є доволі багато здібних, а відтак успішних учнів. Якщо із 20-ти школярів класу в окремих навчальних закладах вияться два або три кращих, то, скажімо, із шести учнів дев’ятого класу у М. Передримихах, п’ятеро завершили навчання з поважною успішністю. Чи не показник? Малопередримихівську школярку Вікторію Бадзь знають уже на районному і обласному рівнях, де вона проявила неабиякі знання з основ християнської етики.
Відрадно, що колишні учні після отримання вищої освіти повертаються на вітчизняні терени. Вихованка місцевої школи Ольга Бішко нині викладає іноземну мову, а Надія Куфальська вже чверть віку сіє тут зерна рідної мови і літератури. До слова, з 1-го вересня розпочали свою трудову діяльність у школі три молоді спеціалісти: "Все, чого мене навчили у виші, намагатимуся передати своїм вихованцям. Прагнутиму донести знання географії не тільки за допомогою традиційних засобів, але й придумати щось нове, щоб дітям було зрозуміло, доступно і, звісно, цікаво", — каже одна із них Мар’яна Лопатинська.
Дружний, боєздатний колектив виховала директор школи Галина Хмельнюк. Тож повчально і вагомо звучав її виступ на святі Першого дзвоника, з подякою всім, хто долучився до ремотних та облаштувальних робіт у школі під час канікул, з напутніми словами для найменших — першокласників. Це був їх день. Особливий і неповторний, що залишив спогад на все життя. І нехай ще несміло, не завсім виразно говорили вони свої перші віршовані рядки, та викликали в присутніх заслужені оплески.
Завітали на урочистості священики оо. Володимир і Богдан, долучився і зіболківський голова Олег Гусак. Усі вони, кожен по-своєму, бажали успішних знань, чемності, активності, патріотизму, а також здоров’я та снаги і, звісно, злагоди і миру. Про останні складові запоруки будь-якого успіху говорилося чи не в кожному виступі.
Вестиме дорогою знань сімох "новоспечених" школярів Марія Кунта, яка вже добре знайома з дітьми, бо проводила з ними заняття (до речі, на добровільних засадах).
Високим національно-патріотичним духом був пройнятий перший урок старшокласників, на якому побував автор цих рядків. Неординарним, дещо несподіваним для присутніх видався творчий підхід педагогів Ольги Бішко, Юлії Шумської та Оксани Гедз, що організували захопливий сценарій уроку.
Свято Першого дзвоника у Малих Передримихах вже стало історією. Тут, де під дахом будівлі школи виводять пташенят ластівки, а поряд із шкільним подвір’ям на стовпі гніздяться лелеки, завше пануватиме добротна атмосфера, збільшуватиметься шкільна родина. І хтозна, можливо із сьогоднішніх першачків виростуть колись великі люди, слава про яких сягне далеко за межі цього затишного села.
Віталій СЛУКА,
Зоряна ГУМНИЦЬКА,
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
