Згідно з новим підходом до реформування місцевого самоврядування, пропонується залишити триступеневу структуру органів місцевого самоврядування (далі ОМС), але їх назва та суть будуть змінені — замість областей отримаємо регіони, райони залишаться, сільські ради зміняться на громади. Найбільших змін варто очікувати на рівні громад, котрих, за оцінками експертів, має утворитись близько 1500 тис. одиниць у порівнянні із зараз існуючими 11 338 сільськими, селищними та міськими радами районного значення.
За роки Незалежності в Україні через відсутність жителів, зникло 34 селища та 494 села, не враховуючи тих населених пунктів, що об’єднались чи були включені у межі інших адміністративно-територіальних одиниць. Присутні значні диспропорції населення, що негативно впливає на адміністративне обслуговування мешканців. До прикладу, Посіцька сільська рада Івано-Франківської області становить 98 мешканців, з них 12 депутатів, натомість Туринківська сільська рада Львівської області становить 3100 мешканців, з них 20 депутатів. Лише 5 % жителів України позитивно оцінюють якість надання адміністративних послуг в Україні, що пояснює неефективність останніх.
Як результат реформи — маємо отримати економічно, фінансово та інфраструктурно спроможні громади; нові еліти на місцях; горизонтальні відносини між державними органами, місцевим самоврядуванням, приватним сектором; ширші управлінські можливості та ресурсну базу; інструменти для формування інвестиційного середовища; покращення публічних послуг; нові світоглядні та культурно-освітні підходи для конструювання регіональних особливостей, що наповнюватимуть єдиний загально-український контекст.
Загальним інструментарієм процесу об’єднання став Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», а основні принципи та характеристику цього процесу закладено в Законі України «Про засади державної регіональної політики»; обидва були прийняті 5 лютого цього року.
Власне, 8 квітня 2015 р. Урядом була затверджена «Методика формування спроможних територіальних громад. Цей документ остаточно сформував набір критеріїв щодо об’єднання громад, і похідним від нього буде створення перспективних планів на місцях задля поетапного об’єднання. Перш за все, враховуватиметься їхній соціально – економічний та інфраструктурний потенціал, фінансова спроможність, братимуться до уваги історичні, етнічні, культурні, природні чинники, базовим буде принцип субсидіарності, що пояснює передачу владних повноважень на найнижчий рівень управління для найбільш якісної їх реалізації.
Мешканці зобов’язані приймати участь в об’єднавчому процесі, зокрема бути її ініціаторами і учасниками, а також бути учасниками громадських слухань, робочих груп.Останні потребують законодавчого доопрацювання та врегулювання у Статутах територіальних громад, що існують у небагатьох громадах, а пояснення «громадських ініціатив» в існуючих статутах значно різниться.
Після ініціювання об’єднання, проведення громадських дискусій-слухань — формується робоча група, котра передає проект об’єднання територіальних громад на затвердження місцевим радам, що об’єднуються. Після схвалення цього проекту останніми, він подається обласній державній адміністрації (далі ОДА) для формування висновку, котрий буде затверджений у розпорядженні голови ОДА.
У випадку відповідності проекту щодо добровільного об’єднання законодавству України, місцеві ради приймають рішення про добровільне об’єднання чи оголошують проведення місцевого референдуму щодо об’єднання, — черговий «камінь спотикання», оскільки немає врегульованої законодавчої процедури щодо місцевих референдумів. Якщо буде позитивне рішення щодо об’єднання, тоді голова ради звертається до Верховної Ради України (далі ВРУ) про утворення об’єднаної територіальної громади. Протягом періоду об’єднання ОДА здійснюватиме організаційну, методичну та інформаційно-просвітницьку діяльність цього процесу, додатково надаватиме підтримку щодо залучення коштів, насамперед з Державного фонду регіонального розвитку. У спрощеному форматі, якщо «піде все згідно з планом», офіційна процедура триватиме щонайменше 130 днів.
Паралельно з рішенням ВРУ про утворення об’єднаної громади, вона автоматично повинна призначити проведення місцевих виборів, законодавча площина котрих потребує вдосконалення та змін. Як наслідок рада припиняє свої повноваження після створення новообраних органів об’єднаної громади. Прийняті поточні бюджети виконуються протягом поточного року, відтак затверджується бюджет об’єднаної громади, а лік-
відаційні комісії здійснюють всі необхідні ліквідаційні процедури щодо ОМС, що об’єднались, і передають їх новоствореному органу самоврядування. Вихід з об’єднання зараз не передбачений, процедури не існує, а отже він неможливий, тому це «квиток в один кінець».
Сьогодні сільські, селищні та міські ради районного значення, що не об’єднались, можуть здійснювати видатки на утримання свого апарату, а ключові установи громади — заклади освіти, культури, медицини — передані в управління районних державних адміністрацій. На інші загальні видатки (благоустрій, комунальна сфера тощо) ОМС недостатньо коштів, оскільки більшість із них є фінансово неспроможними та дотаційними. Тому вплив місцевої ради на громаду зводиться до мінімуму і стає формальністю. Натомість були сформовані можливості щодо збільшення дохідної частини місцевих бюджетів, оскільки додатково були передані ключові податки, зокрема акцизні збори, екологічний податок, податок на майно та інші.
Роман Брезіцький.
(Далі буде).
