Усі ми добре знаємо, як цінують спорт на Жовківщині, а особливо футбол. За всю свою спортивну історію жовківський футбольний простір став еталоном у своєму регіоні. З рідної ниви «Розточчя» та інших населених пунктів району зійшли на футбольний п’єдестал відомі всій Україні імена. Демонстрація якісної гри та здорової конкуренції – це те, чим завжди виділявся жовківський футбол.
Прикро, що сьогоднішній стан речей у районному футболі нагадує паразитуючий організм. Спостерігаємо занепад жовківського футбольного життя, розуміючи неприємний факт — що ніхто не реагує, а, навпаки, топить рідний футбол у комерційному бруді. Зараз маємо на увазі тих, хто зобов’язаний піклуватися про футбольну ниву району, а не топтати її. Виявляється, що вираз «Футбол – велика політика» — це не міф сучасного всеукраїнського чемпіонату, а й реальність першості районного рівня.
У контексті проблематики районного чемпіонату можна виділити кілька окремих моментів. Насамперед, це недолуга, несправедлива та упереджена діяльність Федерації футболу Жовківщини, далі —локалізація футбольного простору району та зникнення із жовківської футбольної ниви провідних команд першості. Ми не намагаємось когось звинуватити, а лише констатуватимемо відомі всім факти, які майстерно замовчують та закривають на них очі вповноважені особи. Відтак, спостерігаємо за сумними подіями в жовківському футболі.
Чемпіонат Жовківщини нині являє собою окрему плеяду футбольних команд конкретного районного регіону. По праву першість району можна назвати равським футболом. Буквально за кілька сезонів, із представленням нового керманича Федерації футболу Жовківщини, районний футбол став регіональним, тобто набув свого локального забарвлення. Ми побачили, як зникає футбольна Жовква і на її вихованцях виростає футбольна Равщина.
Доказом цього маємо представників вищої ліги району, у якій майже всі команди представляють равський регіон. Розуміючи таку ситуацію, всі добре пам’ятаємо як зник із футбольного простору найбільш титулований жовківський ФК «Гарай». Це була велика втрата для футбольного простору району та області. Не відгули дзвони першої втрати, як Жовква попрощалась із своєю другою командою. ФК «Жовква», а саме її футболісти, власним коштом та спортивними амбіціями утримували клуб на плаву, проте в цьому сезоні фінансовий і мотиваційний ресурс було вичерпано. Так розпався останній футбольний клуб районного центру. Сумно, що ніхто і не спромігся знайти вихід із важкого становища жовківських команд. Не знайшлось меценатів, спонсорів, закрила очі на цей факт і Федерація. Натомість свої можливості продемонстрували ФК «Кам’янка Липник/Потелич», ФК «Зубейки/Магерів», ФК «Рава–Руська». Всі добре знають, хто «витягує» ці клуби. Подібні ситуації виникли із іншими відомими командами Жовківщини. Через відсутність спонсора перестав виступати в обласній лізі ФК «Куликів», перебравшись у, «смішну» для них першу лігу району. Варто відначити той факт, що зникла із футбольного простору Жовківщини і команда ФК «Туринка», футболістів котрої, «купили» кращі команди нового «равського фронту» жовківської футбольної першості. Подібна історія виникає із кожним, воістину, «великим» футбольним клубом Жовківщини. Вочевидь, це не випадковість, а тенденція. Можливо комусь і вигідне усунення сильних команд із футбольного простору Жовківщини з метою просування власних футбольних амбіцій? Бачимо як «купують» великими заробітними платами молодих талантів Жовківщини однойменні футбольні команди. Це здорово, адже фінансова мотивація — основний фактор для безробітних юнаків. Тоді, чому б не подбати про фінансування тих команд, які в цьому нужденні, які виживають виключно на патріотичній футбольній солідарності до свого рідного краю!? Прикладом тут може бути команда з с. Глинська, яка на особливому патріотизмі та футбольному фанатизмі грає не один сезон. І це не виключення, адже таких колективів у районі вистачає. Розуміємо, що справа фінансування нелегка, але вона є нагальна і основним питанням в порядку денному Жовківської Федерації. Яка, в свою чергу, так майстерно та свідомо відкладає такі проекти на сезон прийдешній. У результаті, спостерігаємо як вмирає футбольна Жовківщина. Найбільші населені пункти залишаються без футбольного життя. Вища ліга району перетворилась у заангажовану псевдоконкуренцію. Десять команд вищої ліги – сором для Жовківщини і її футбольних керманичів, не говорячи вже про інші футбольні дивізіони. Чому настали такі часи? І хто відповідальний за таку ситуацію в районному футболі? З такими запитаннями кричить душа футбольного вболівальника.
Кажуть, що кривити душею і не виконувати обіцянки – це ознаки морального зубожіння. З останніх подій футбольного життя району стало зрозуміло досить багато цікавих організаційних фактів діяльності ФФЖ. Відповідно до чинного законодавства та правових норм, кожна державна структура, в тому числі і спортивна, зобов’язана функціонувати згідно з постановами чіткого і незмінного регламенту. Виходячи звідси, так і ФФЖ мала б організовувати діяльність системно, регламентовано і стабільно. Чого ніяк не можуть дочекатись гравці районної першості від одноосібного керівництва жовківського футболу. Наводимо кілька вагомих прикладів. Цьогорічний сезон районного чемпіонату відбувся із нагородження переможців минулого сезону. Цей момент відзначився пам’ятною та неординарною подією. У минулому сезоні вищої ліги району ФК «Синьковичі» та ФК «Гійче» фінішували за однакової кількості набраних очок. Відповідно до регламенту, повинен був відбутися «золотий матч», який би визначив чемпіона. Проте, його не призначили, оскільки команди між собою ви–рішили розділити чемпіонство та не проводити фінального поєдинку. Федерація дала згоду на такий жест спортивної солідарності. На старті нового сезону футбольне керівництво району проводило нагородження переможців і в цей момент виникла цікава ситуація. Золотими медалями нагородили команду ФК «Гійче», а срібло присвоїли ФК «Синьковичам», нехтуючи усіма попередніми домовленостями та мотивуючи, що це суперечить регламенту Федерації футболу. Тоді ж чому давати згоду на подвійне чемпіонство, чи регламент Федерації змінюється щотижнево? На такі запитання керманичі жовківського футболу відповісти не змогли. Як і на запитання, чому вже декілька сезонів не проводиться Суперкубок району. Натомість за закритими дверима федерації та вимкнутими телефонами (до голови Федерації додзвонитися — за щастя) облаштовують футбольний регламент на свій лад.
У футболі прийнято вживати вираз «тягнути футбольну команду» — це означає сприяти усіма можливими методами, щоб ця команда досягла успіху, що прямо суперечить справедливості та здоровій футбольній конкуренції. Відзначимо з цього приводу ще один цікавий момент районного футболу, який зачепив гідність інших команд жовківської першості. Проблематика футбольного регламенту місцевої Федерації носить міфічний облік. Існують вимоги щодо внесення команд до вищої ліги району, за якими виступають два колективи одного футбольного клубу – дорослі і юнаки. Тобто вищу лігу повинні представляти дві команди одного населеного пункту, проте різних вікових груп. Пікантна ситуація трапилась із ФК «Потеличі», якому чомусь дозволено грати у вищій лізі лише одним колективом. Це суперечить регламенту. І призводить до великого обурення серед інших футбольних клубів про порушення прав та норм чистої спортивної конкуренції. ФК «Потеличі» — команда, яка завжди знаходиться в епіцентрі скандалів, проте виходить сухою з води стараннями дбайливої ФФЖ. Висновок напрошується сам по собі. Неприємний випадок стався в матчі ФК «Кам’янка Липник/Потелич» із ФК «Стара Скварява», де гравці та вболівальники команди господарів за рахунку 0:2 на користь гостей побили суддю. Матч був зупинений. Згідно з постановами регламенту Федерації команді Потеличів повинні були зарахувати технічну поразку (0:3), натомість, футбольні керманичі прийняли рішення провести повторний поєдинок. Складається таке враження, що футбольний регламент для окремих команд районної першості взагалі не існує.
«Вражає своєю іронією ФФЖ в особі свого керівництва. «Топить» лідерів та «тягне» своїх. Важко дивитись на такий футбол. Всі прекрасно розуміють суть усіх справ та стан речей сучасного районного футболу, але всі мовчать, щоб зберегти своє становище. Багатьом не подобається така футбольна політика, де немає рівності та стабільності, де «топлять» команд–суперників і не дають вільно розвиватись, де не створюють належні умови ігрового календаря, де немає кваліфікованого суддівства та належного ставлення», — розповідає один із гравців чемпіонату.
Ростислав ПРАВДИВИЙ,
Тарас НЕВГАМОВНИЙ.
Від редакції. Складні футбольні часи на Жовківщині вибудували чітку картинку подій та реальності районного футбольного простору. Судити і звинувачувати Федерацію не маємо права. Проте, вказати на недопрацювання та порушення – це наш обов’язок. Тим паче, що діалог журналістів редакції з керманичами ФФЖ так і не відбувся впродовж багатьох років. Ніколи не пізно зробити крок назустріч рідному футболу та зайнятися своїм професійним обов’язком – берегти, піклуватись та пропагувати футбол у всьому Жовківському районі, а не в окремих його регіонах.
Хотілось би також почути думку футбольних вболівальників, адже всі негаразди відчувають по–справжньому віддані шанувальники футболу і фанати своїх команд. Чекаємо на ваші відгуки.
