Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов`їна пісне! Ти прекрасна і найбільше твоє багатство – народ. Український народ – працелюбний, нескорений, співучий, дзвінкоголосий, славиться своїми обрядами, святкуваннями різноманітних свят, красою пісень, казками, загадками, скоромовками.
Серед осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія.
… На календарі – грудень. Українське село.., скоро вечір. Давно завершені польові роботи. Люди займаються лише домашнім господарством.
З давніх-давен молодь організовувала своє дозвілля на честь празника святого Андрія. Вечорниці у ніч перед Андрієм відрізнялися від інших вечорниць тим, що в цю ніч парубкам дозволялося робити різні збитки, за які не можна було ображатися, у цю ніч дівчата вгадували свою долю. І лунало багато, як і на всіх інших вечорницях, сміху, жартів, пісень…
Захопливо, велично, піднесено і змістовно в Народному домі Волі-Висоцької (керівник Віра Подольська) проходили Андріївські вечорниці. Завдяки вокальному ансамблю НД «Чарівність», учасникам художньої самодіяльності та драмгуртка усі присутні збагатилися духовно, перенеслися в атмосферу давнини.
Цього вечора усім було і весело, і цікаво, і захопливо, і навіть «ситно», адже звучали українські стародавні пісні та були пригощання. А ще на Андрія багато ворожать. Отож волянські дівчатонька теж багато ворожили: перекидували чоботи, ложками били по столі, аби дізнатися свою долю. Найбільш захопливим і сміхотворними були виступи баби Параски та баби Палажки, які представили на розсуд глядачів сценку. Також спритні «козаки» теж відтворили епізод із кусання калити – великого медового коржа.
Завершилися вечорниці подячним словом Ганни Скіп, голови села Волі-Висоцької. Усі присутні в залі одержали добру енергію для життя і праці, які скеровуватимуть на відродження духовності, загальної культури і моральності української нації. Далі усі куштували пампушки. Без сумніву, казкове дійство вечорниць запам`ятається усім надовго.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.