Так називали доктора Сильвестра Дрималика, який народився в 1855 році в селі Туринці Жовківського повіту у родині священика. Після народної школи закінчив у 1873 році академічну гімназію у Львові та медичні студії у Відні. Доктором медицини став у 1879 р. Усі екзамени, чи то в гімназії, чи на медичному факультеті, завше здавав на «відмінно». У студентські роки став членом товариства «Основа».
Здобувши гарну освіту, доктор повернувся на українські терени, оселився у Жовкві. Разом із адвокатом доктором Михайлом Королем створював основи для просвітянської та господарської організацій, заснував кредитовий кооператив «Народний дім», «Читальню», «Жовківську Руську Раду».
У 1882 році Сильвестир Дрималик одружився з Олімпією Пелех, донькою священика із села Мацошина. Виховували вони трьох дітей: двох доньок і сина. Сильвестр Дрималик був ще й талановитим музикантом і співаком. Щовечора після праці сідав зі своїми дітьми біля фортепіано, разом з ними співав на кілька голосів духовні й світські пісні; навчав їх читати ноти. Дрималик також керував у Жовкві церковним хором, у якому співали і його діти. Був глибоко віруючим християнином. За заслуги перед церквою Папа нагородив його Римським орденом.
Мешкаючи у Жовкві, доктор Дрималик одразу ж здобув довіру пацієнтів і добре ім’я здібного лікаря й доброзичливої людини. Інколи не тільки не брав від убогих пацієнтів винагороди за лікування, а й давав їм гроші на медикаменти чи складні операції. У 1886 році доктора Дрималика призначили
міським лікарем Жовкви. (Міський шпиталь у Жовкві вперше згадується в 1857 році. Цей медичний заклад розміщувався у сучасному хірургічному відділенні Жовківської ЦРЛ та проіснував до 1939 року). До речі, на районних урочистостях з нагоди Дня медичного працівника згадують заслуги і досягнення нашого славного земляка.
Сильвестр Дрималик певний час керував «Народною лічницею» у Львові, яка була, за його словами, «культурно-патріотичною іституцією серед більшості чужих елементів населення міста Львова». За почином пана Дрималика лікарі-члени Українського лікарського товариства погодилися відновити безкоштовні лікарські консультації для незаможних в амбулаторії. Він мріяв про будівництво української лікарні з поліклінікою. Однак раптова смерть перешкодила втілити цей задум. Проте його справу було реалізовано, 10 квітня 1938 року шпиталь прийняв перших пацієнтів.
Доктор Дрималик готував популярні медичні видання просвітницького характеру. У 1906 р. вийшов друком його «Лікарський порадник у слабостях людей». Оскільки наклад цього видання швидко розійшовся, у 1921 році вчений-просвітянин видав його доповнену версію — «Порадник лікарський у всіх недугах людей». Посібник містив найновіший перелік домашніх засобів, якими слід було рятувати пацієнта до появи лікаря. І навіть тепер, 93 роки опісля, рекомендації доктора Дрималика з надання першої допомоги не втратили своєї актуальності.
Доктор Сильвестр Дрималик відійшов в інший світ 28 грудня 1923 року, як військовик на службі. Він став жертвою сепсису (зараження крові), випадково скалічившись під час операції (до речі, вдалої для убогої пацієнтки з провінції) в «Народній лічниці». Останніми його словами були: «Боже, Боже, я всіх рятував, а мене нема кому врятувати!». На жаль, тогочасна медицина була безсилою у таких випадках. Спочиває д-р Дрималик у Львові, на Личаківському кладовищі у родинній могилі.
2 січня 1924 року газета «Діло» так писала в некролозі: «Покійний д-р Дрималик — це була виїмкова людина в українській суспільности, як обов’язковий, совісний, точний, працьовитий лікар-громадянин. Відійшов від нас добрий товариш, сердечний, учинний, утомлений важкою щоденною працею — відійшов у далекі світи, де «болізні, ні печалі», де нема ні людської злоби і глупоти. Вдячна пам’ять його благородних діл полишиться у теперішньому і грядущому поколіннях. Пером йому земля!».
Підготувала Уляна Лащівська.
