Весна іде
Повіяв березень, зима минає,
Земля вже прокидається від сна,
Береза соком край наш пригощає,
Це, знать, уже до нас іде весна.
Весна іде, та хто ж її не хоче,
Коли південний легіт-вітерець
Нас лагідно, мов пір’ячком, лоскоче,
З теплом доходить до самих сердець.
Весна іде по луках: в лісі, всюди,
Дарує перші нам свої квітки,
Весна іде, та хто ж її не любить,
До нас із нею прилетять шпаки.
Над нами бузьки, велетні крилаті,
З весною також нас вітають знов,
Вони несуть нам радість в наші хати:
Надію, віру, злагоду й любов.
Весна іде, нам жайвір вже співає,
До праці рідна кличе нас земля.
У небі сонце-велетень палає,
Воно на працю нас благословля.
Така вона — барвиста, вся у квітах,
У неї очі — кольору небес.
А запашна, неначе купана у росах,
Із нею, весь наш край воскрес.
Богдан ЧУЛИЙ.
