Головна Поезія Поезія Любов Зеленої

Поезія Любов Зеленої

664
0

Ступала осінь на поріг — сумна калина,

Із сотні-тисячі доріг — одна єдина

Та, що веде з-поза межі у рай, додому,

Де тепло й затишно в душі і аж до скону.

Повіяв тихий вітерець, куди спішити?

Хіба до Бога навпростець, щоб не грішити.

А сонце світить, аж сліпить, втомились очі.

Життя летить, воно, як мить, і щось пророчить…

Любіть, цінуйте те, що є, і те, що буде,

Господь нам благодать дає, покайтесь люди!

Вдивляюсь в тихі небеса, як в море синє,

Яка Божественна краса на Україні!

                               Любов ЗЕЛЕНА