Уже вдруге за 24 роки зустрічатимемо день своєї Незалежності у війні, як гібридному вияві багатовікової «братерської любові» російських царської і комуністичних імперій. Російсько-українське протистояння відбувалося в Україні, починаючи не з 1991 р., а із сивої давнини.
У ХХІ ст. можна твердо сказати про широкомасштабну двадцятирічну операцію зі знищення України як незалежної держави великошовіністичним монстром, який будь-що хоче відродити ідею співдружності пострадянських країн. В Україні демократичні процеси відбувались надто повільно і болісно. Найкращий час (кінець 1990-х рр.) було втрачено. Тоді Кремль очолював Б.Єльцин, який прийшов до влади на антирадянській хвилі і не мав військових амбіцій, аби тільки не натиснув кнопку «ядерного чемоданчика» у нетверезому стані.
Проте найбільша помилка постійно хмільного Єльцина – «сіренький», нікому невідомий кагебіст В.Путін. Цей кремлівський карлик на очах перетворився у новоспеченого Гітлера із його безумними задумами. І як понад сім десятиліть тому знову війна, знову смерть, кров і біженці на українській землі. Знову жорстокий ворог нищить нашу землю, вбиває наших вояків і мирних жителів, руйнує шахти, заводи і житло, газопроводи і мости, залізниці й аеропорти. Ворог цей – Росія. Руками безжальних найманців, які втратили людську подобу, українська земля зрошується кров’ю невинних жертв.
Що можемо зробити ми, що не живемо безпосередньо в зоні АТО?
Бути патріотами, бути чесними, допомагати у цій боротьбі. Та, найперше, українці мають взивати до Бога. Святе Євангеліє неодноразово нагадує нам про те, що потрібно молитись, і не просто молитись. Молитва, як засіб спілкування з Богом, повинна займати одне із перших місць в ієрархії цінностей життя сучасної людини. У Біблії сказано, що якщо будемо молитись з вірою, то одержимо все, що просимо.
Молитва і віра. Якою мусить бути наша молитва і наша віра, щоб ми змогли отримати все, що просимо?
Одного разу до св. Василія Великого прийшли його учні і запитали, як слід молитись, щоб не розбігались думки. І Святий навів приклад про знатного урядовця і простого чоловіка. Зіткнувся чоловік із складною проблемою, яку слід було вирішити у вищих колах суспільства. Він готується до зустрічі із знатним урядовцем: обдумує кожне слово, що має сказати на розмові, щоб чогось не забути і висвітлити свою проблему якнайкраще. Під час зустрічі – чемний і ввічливий. Він помалу і чітко говорив, уважно слухав. А в кінці досягнув результату – його проблема була вирішена. Так само і на молитві, щоб бути зосередженим, потрібно усвідомити собі, до кого ми звертаємося. На молитві зустрічаємось із самим Богом, хто є нашим Творцем і люблячим Батьком. І тільки Він знає, що нам найбільше потрібно тут, на землі, й у вічності. Господу відомі найпотаємніші думки нашого серця. Глибока віра у невидиму присутність Його допоможе зробити молитву сильною. Часто трапляється, що стоячи на Літургії чи іншому богослужінні, наші думки блукають десь далеко. Молячись ми навіть можемо ображати Бога, роздумуючи про якісь грішні вчинки чи мріючи про тілесні задоволення. Ми лінуємось піднести думки вище своїх матеріальних потреб і клопотів, і деколи самі себе не розуміємо, бо не усвідомлюємо перед ким стоїмо і до кого звертаємось. «Як же ти хочеш, щоб Господь тебе почув, якщо сам себе не чуєш?» – відповів Василій.
Ці слова є актуальними для кожного з нас. Молитва – важкий труд, напевно, найважчий, який може виконувати людина, живучи на Землі.
Переважно, якщо маємо намір щось добре зробити, то ретельно готуємось до цього. І перед тим, як молитись, теж мусимо себе підготувати: як зовнішньо, так і внутрішньо. Молитись можна із закритими очима, це допомагає бути більш зосередженим і якнайглибше увійти в присутність Бога. Найкраще, коли тиша, бо зайві звуки можуть розсіювати нашу увагу.
«Просіть і дасться Вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять Вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчинять» (Мт. 7:7-8).
«І все, що просите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець в Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я». Сам Ісус Христос промовляє до кожного з нас цими словами зі Святого Євангелія. Їхній зміст свідчить про те, що Господь хоче, щоб ми були наполегливі і не переставали просити. Важливо пам’ятати, що молитву ми звершаємо в ім’я Ісуса Христа.
Молімося за Україну разом! Молімося за наш народ! Молімося за наш Край! Господь почує наше благання.
У 1991 р. Бог дав нам незалежність, дав суверенітет і волю без єдиної краплі крові. Але українці не дякували Господеві за таку велику милість і любов до нашого народу! Понад 20 років ми жили, помножуючи беззаконня і корупцію, духовний занепад. Тільки молитвою до Небесного Отця ми зможемо щось змінити. Через свого пророка Ісаю Бог сказав: «Якщо народ поверне із своїх злих доріг – Я вилікую їхній край!» І Він завжди вірний Своїм обітницям.
Молімося разом: «Боже Великий Єдиний! Нашу Вкраїну храни! В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зміцни. Всі Свої ласки, щедроти Ти на люд наш зверни. Дай йому волю, дай йому долю, дай доброго світу, щастя дай, Боже, народу». Так молився Микола Лисенко.
Дай нам, Господи, миру на нашу багатостраждальну землю, бо ціна заплачена висока. Уповаєм тільки на милість Твою, Боже!
Ігор ПОЛУСИТОК, вчитель-вихователь Жовківської СЗОШ-інтернат.
