Свято сьогодні велике, державне.
Люди радіють, та в душах, на жаль,
Кожен сумує, та було би дивно,
Бо світ огорнула єдина печаль
За нашу країну, за хлопців убитих,
Таких молодих, та їх вже нема,
Яким тільки жити, жити й творити.
Забрала серця їхні горе-війна.
Яка допомога?Що нам робити?
Як врятувати землю від чвар?
Треба усердно Бога молити! –
Ось наша зброя! Ось це наш дар!
Господи милий, добрий Владико,
Кулі ворожі від нас відверни!
Отче небесний, Боже великий,
Нам Україну завжди храни!
*** *** ***
Нація сили – народ України.
Ера не знала більш мужніх людей:
Завжди боротись, іти крізь руїни,
Але не здатись. Мільйони очей
Ладні здолати вершини безкраї.
Епос оспівує витязів краю.
Жадоба волі свій плід принесла:
Нині свободи еос сіяє,
І суверенності зірка зійшла.
Сила Вкраїни все зло подолає,
Тьма розіб’ється вщент – сонце засяє!
Мар’яна САЛО, с. Глинсько.
Чи то архітектор, чи живописець намагається взяти матеріал і витворити диво. Глина, золото і слово є хаосом, який треба впорядкувати.
Поет — гончар, що ліпить сувенір,
З сирої глини форму виробляє.
Фаянс узорчастий в вогні горнил
З підкореної маси випікає.
Словесний майстер мовби золотар,
Що філігрань оздоблює емаллю.
Втім, не металів — мови то владар,
Яку звороти й рими прикрашають.
Ремесла ці єднаються в акорд:
Матерії потрібні нагрівання
Й орнаментом закріплений декор,
Тривким дарунком став, щоб твір на пам’ять.
Василь Борис.
