Минулого тижня, в день Празника Пресвятої Євхаристії, у селі Туринці відбувся відпуст. У місцевому храмі Преподобної Параскевії парафіяльна громада, гості та священнослужителі відзначали 250-ту річницю спровадження Чудотворної Ікони Христа-Спасителя у Туринку.
Кожного року, на свято Божого Тіла (Пресвятої Євхаристії), туринківська громада, церковна парафія відзначають свій другий храмовий празник. А цьогоріч ця важлива духовна подія стала ювілейною, адже минуло вже 250 років з того моменту, як до туринківської церкви було привезено неабиякий християнський скарб — Чудотворну Ікону Христа-Спасителя.
Історія цієї ікони є доволі цікавою, і її шлях до Туринки не менш зворушливий. За даними церковних актів, ікона Христа-Спасителя спершу перебувала у василіанському монастирі у Старих Стрілиськах (тепер — Старі Стрілища). Після ліквідації монастиря в 1739 р. ігумен о. Варлаам Савицький забрав її і передав своєму родичеві Івану Остророжкові із Стрілиськ. На іконі, яка тривалий час перебувала в його домі, іноді з’являлося дивне сяйво. За порадою о. Григорія Бобчинського, місцевого пароха, образ перенесли до сільської церкви. Невдовзі слава про ікону поширилася по всій Галичині. Дізнався про неї і парох Туринки Олексій П'ясецький. Будучи важкохворим, він дав обітницю: якщо зцілиться від недуги, докладе всіх зусиль, щоб перенести її із Стрілиськ до Туринки. Отець П'ясецький домігся від церковної влади права перенести образ.
2 липня 1766 р. ікону Христа-Спасителя урочисто перенесли до дерев’яної церкви с. Туринки і помістили на головному престолі. Папа Римський Климентій ХІV своєю Грамотою від 27 жовтня 1769 р. надав право проводити шість відпустів на такі свята: Пресвятої Євхаристії, Верховних апостолів Петра й Павла, Преображення Господнє, Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Христа і Мучениці Параскеви. 13 жовтня 1774 р. з Риму до церкви було привезено частинку Хреста Господнього, яку оправлено у срібний хрест. Також ікона має срібні шати із позолоченими квітами. Її прикрашають численні воти.
У період радянської влади, у 1946 р. церква Святої Параскеви перейшла до РПЦ, а з 1953 р. була закрита. Щоб не втратити чудотворної ікони Христа−Спасителя, парафіяни прикрили її іншою іконою. Вдалося зберегти також срібний хрест із частинкою Хреста Господнього. Вціліла також книга свідчень оздоровлень за посередництвом чудотворної ікони Христа-Спасителя. Таких записів на 1892 р. нараховувалося 74. Перший запис датується 1766 р. Важкохворий чоловік із Жовкви Степан Бачинський, помираючи, забажав помолитися перед чудотворною іконою Христа−Спасителя. І хоч він був давно прикутий до ліжка недугою, та через півгодини, від висловленого ним бажання, встав і пішов до Туринки.
Сьогодні Чудотворна Ікона Христа-Спасителя є перш за все покровом туринківської громади та усіх мирян, які відвідують храм. Справді, Вона — надзвичайна, її енергетика і духовна сила надають прихожанам церкви особливе натхнення до молитви, до Бога, зміцнюють віру та вдають благодать. Це, без перебільшень, справжній скарб церковної парафії та громади, що кличе вірян до храму.
І цього року, на поклик Христа-Спасителя, у день Пресвятої Євхаристії відгукнулось чимало парафіян: як місцевих, так і гостей храму. У ці дні (29-30 червня) до церкви на молитву сходились усі: і дорослі, і діти. До храму завітали і священнослужителі сусідніх церковних парафій та м. Жовкви.
Першого дня святкування у туринківському храмі відбувалось у другій його половині. Не зважаючи на передвечірню пору, людей до церкви прийшло чимало. На чолі із настоя-телем храму Перподобної Параскеви о. Михайлом Кормилом разом з іншими священиками було відслужено Вечірню. Відбулось освячення води, а ввечері — пройшли Хресну Дорогу.
Спражнє духовно-релігійне дійство відбувалось наступного дня. Цієї хорошої днини у храмі витав дух справжнього християнського єднання. Адже свято Пресвятої Євхаристії — це празник єднання людей з Ісусом Христом через Тайни Сповіді та Причастя. Того дня служилась Урочиста Свята Літургія за участі 12 священнослужителів, зокрема і протосинкела Сокальсько-Жовківської єпархії — митрофорного протоієрея Володимира Коткевича. Попри буденні турботи, шалену спеку маса людей відвідала храм, аби віддати шану Богу у спільній молитві у день Великого празника — кожен знайшов свій шлях до Храму Божого. До речі, цікавою повчальною промовою з цього приводу звернувся до парафіян, що прибули на відпуст, о. Володимир Коткевич, який розповів про дорогу християнина, його справжній шлях до церкви Христової, який лежить через молитву в храмі, щире і вірне серце Господу Богу: «Наш шлях до церкви — це дорога чесного хритиянина протяжністю, як усе наше життя поряд з Богом». Неможливо не згадати і слова секретаря-референта Сокальсько-Жовківської єпархії о. Ярослава Малиша про єднання з Богом через Пресвяту Євхаристію. Отець Ярослав доволі щиро закликав сповідатись і причащатись: «Тільки через Тіло і Кров Ісуса Христа можна із Ним возз’єднатись, кожен може осягнути Його благодать, Його духовне зіслання». Своє слово на завершенні Літургії сказав до вірян і настоятель місцевого храму о. Михайло Кормило, який висловив щиру подяку усім парафіям, церковному братству та священнослужителям, що долучились до проведення цього відпусту. Коротко розповів про Чудотворну Ікону Христа-Спасителя та її роль у житті громади села, в житті церкви і парафії. Після служби відбулось освячення віночків.
Уділення повного відпусту продовжилось урочистим обходом навколо храму зі Святими Тайнами; усі присутні, священики святковою процесією з хоругвами вийшли на подвір’я церковці, аби помолитись зі Святим Євангелієм. На цьому відпуст було завершено. Усі рушили в храм, де відбулось Миропомазання.
Черговий святковий етап духовного життя туринківської громади вже позаду. Проте добра молитва й очищення примножаться у серцях віруючих ще з більшою силою. Цей відпуст став одним із елементів цілого циклу духовних надбань парафії, і, водночас, — особливим, бо вже 250 років Чудотворна Ікона Христа-Спасителя опікується людьми цього гарного, духовно багатого села.
Віталій СЛУКА.
