Щоразу, відкриваючи нові місця, ще більше захоплюєшся красою й величчю нашої рідної землі. Україна – духовно багата держава зі славним героїчним минулим, яке сягає у сиву давнину. Глибоке коріння нашої історії – гордість для нинішнього покоління, перспектива — для прийдешнього.
Цьогорічної відпустки завітала у центральну Україну, на славну Черкащину. Інколи буває так, що живучи зовсім неподалік від надзвичайних, сповнених традицій та героїчної пам'яті місць, ми не знаходимо часу ані можливостей їх відвідати, проте рішучіше вирушаємо за кордон, щоб побачити щось нове. Відома на всю Україну і за її межами історія Чигирина, Суботова, Холодного Яру й подій, які там відбувалися, не може залишити нікого байдужим.
Перлиною цього краю є духовна обитель із майже тисячолітньою історією – Свято-Троїцький Мотронинський монастир у с. Мельниках Черкаської області – частина національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Святиня знаходиться на території так званого скіфського давньоруського городища. Багато випало на долю цієї величної споруди — багаторазова руйнація, розграбування, напади ворогів, гніт тоталітаризму, але ніщо не змогло знищити хрис-тиянську твердиню.
Історія Мотронинського монастиря бере свій початок у далекій минувшині Київської Русі часів Ярослава Мудрого. Славний князь подарував цей дикий гарний край улюбленому воєводі Мирославу. Той збудував городище, обніс його високим земляним валом, дубовим тином. Після останнього розгрому печенігів у 1036 р. Мирослав із воїнами повертався додому. Городище охороняла військова сторожа, якою керувала дружина воєводи Мотрона. Човни Мирослава зайшли в затоку і вишикувались у бойову шеренгу. Він хотів перевірити надійність варти. Мотрона, думаючи, що підпливає ворог, наказала підпалити човни. Бойова дружина Мирослава загинула разом із ним. З цієї розпуки Мотрона пішла в черниці, а на місці цих подій вирішила спорудити монастир, який і був побудований у 1037 – 1059 роках.
У 1236 р. монастир було спалено ордами хана Батия, на місці будівель залишився попіл. Батиєвим спуштошенням закінчився перший етап існування монастиря. Через деякий час на спуштошене місце зійшлися монахи і жили без церкви у печерах і келіях. А заснований ними монастирок називався скит Мотронський. У 1568 р. з благословення київського митрополита Іони Протасовича почалася відбудова знищеної святині. На превеликий жаль, у 1677-1678 рр. під час оборони Чигирина від турків монастир знову був спалений вщент.
І тільки в 1685 р. митрополит Київський Гедеон благословив побудову на старому місці каплички в печерах і невеликої церкви. Впродовж першої половини ХVІІ ст. володіння монастиря розширилися.
21 червня 1727 р. освячено новозбудовану дерев'яну церкву в ім'я Живоначальної Тройці. Цілий період в історії монастиря пов'язаний з його настоятелем схімонахом Ігнатієм (1717-1753 рр.), який підтримував тісні зв'язки із Запорізькою Січчю. Козаки приходили сюди, щоб вклонитися святиням. Великий дзвін Мотронинського монастиря багато років закликав гайдамаків до боротьби з гнобителями. Поблизу обителі, у Холодному Яру збирались невдоволені польською владою селяни, які під керівництвом Максима Залізняка підняли повстання знане як Коліївщина. Тарас Шевченко все це дуже яскраво описав у поемі «Гайдамаки». До речі, у 1845 році Кобзар побував у Мотронинському монастирі й намалював акварельне зображення церкви, про що свідчить пам'ятний знак на подвір'ї обителі. Уже в наш час акварель Шевченка «Мотронин монастир» послужила безцінним джерелом інформації у розробленні проектів реставрації монастирського комплексу.
Мотронинський монастир – одне з найулюбленіших місць великих українських гетьманів Богдана та Юрка Хмельницьких, Петра Сагайдачного, Петра Дорошенка, Івана Скоропадського. Обитель стала духовним центром козаків, укріплена і розбудована. У цей героїчний час прокопано таємні підземні ходи. Холодний Яр попід землею з'єднувався зі Суботовим, Чигирином, іншими церквами. У монастирі існував шпиталь для поранених і літніх запорожців. Траплялося, що козак приїздив сюди доживати віку, але, набравшись сили від цілющого монастирського джерела, знову повертався на Січ воювати з ворогами.
8 жовтня 1800 р. на місці старої дерев'яної церкви закладається нова кам'яна Троїцька церква. За свою історію ця церква зазнала тяжких руїн, була відбудована і нині є пам'яткою архітектури національного значення та єдиною сакральною спорудою старого монастиря.
На території обителі знаходиться 3 криниці, одна з яких, викопана ще першими подвижниками, наділена цілющою благодаттю – вода з неї вилікувала багатьох богомільців і місцевих жителів. З давніх часів монахи обителі вирощували фруктові дерева різних порід. Маточний сад ще в 20-их роках ХХ ст. приносив до 30000 пудів фруктів. Мав монастир і немалу бібліотеку, в якій налічувалось понад 250 книг, датованих тільки ХVІ-ХІХ ст.
ХХ століття стало для Мотронинського монастиря, як і для інших, часом важких випробувань. Багато хто втікав у темні ліси Холодного Яру. Саме тут в 1923 році була заснована Холодноярівська республіка, яка боролася з радянською владою. Монастир часто терпів озброєні напади. Ці події яскраво описані у відомому творі Василя Шкляра «Чорний ворон».
Дивлячись на ці величні споруди, душа завмирає від енергії, яка наповнює все тіло спокоєм, огортає тишею. Неможливо повірити в те, що земля, на якій стоїть Мотронинський монастир, така багатостраждальна та оплакана. Нині монастирське життя набагато тихіше та смиренніше, кожна з послушниць займається своєю роботою. Звідусіль приїжджають паломники, щоб вклонитися старовинним іконам, попросити Божого милосердя, помолитися за мир і спокій у державі.
Направду, Чигиринщина дає можливість відчути і зрозуміти оту любов до свободи наших попередників, перейняти героїчний дух козаччини. Розпочніть свою мандрівку від Чигирина, відвідайте монастир, Суботів, дуб Залізняка (читайте у наступному номері) – і ці місця розкажуть самі за себе краще за будь-який підручник з історії.
Уляна Лащівська.
